Українська стратегія Індустрії 4.0 –  7 напрямів розвитку

Проект національної стратегії Індустрії 4.0, розроблений групою експертів від АППАУ та руху 4.0, вийшов в грудні 2018. Сьогодні він перебуває на розгляді в КМУ та доступний для експертного обговорення. Цією публікацією надаємо опис головних напрямків стратегії для чисельних стейкхолдерів Індустрії 4.0 в Україні. 

 

Позиціонування України на глобальній мапі 4.0.

Позиціонування – ключовий елемент будь-якої стратегії. Оскільки ми існуємо в глобальному світі, вочевидь, ми маємо визначити своє місце як для зовнішніх, так і для внутрішнього ринків.

В стратегії 4.0 аргументується, чому наразі і в найближчі 5 років в Україні немає умов для будь-якого позиціонування серед лідерів, –  провідних 20-30 пост-індустріальних держав світу. Натомість, Україна може бути як мінімум регіональним лідером у сфері складних та наукоємних інженерних послуг як:

  • програмування у сфері промислових хайтек/створення нових програмних продуктів, включно на нових технологіях 4.0;
  • проектування (електричне, механічне, електронне, технологічне, будівельне тощо);
  • промислова автоматизація та комплексний інжиніринг (включно з введенням в експлуатацію промислових об’єктів);
  • розробка та виробництво складних, малосерійних або унікальних виробів.

Для внутрішнього ринку Індустрія 4.0 має стати каталізатором зростання промисловості, а також оборонно-промислового комплексу. Величезний виклик для Індустрії 4.0 на внутрішньому ринку – це залучення до дигіталізації української промисловості та енергетики ІТ-сектору, а також науки. Наразі обидві категорії сильно випадають з цих процесів.

Візія до 2030 року включає та закріплює це позиціонування.

Україна – високотехнологічна, постіндустріальна країна, інтегрована в глобальні технологічні ланцюжки створення цінності, що продукує в них унікальні інженерні послуги та продукти високої якості. Україна є самодостатньою в забезпеченні своєї економіки та армії найбільш необхідними технологічними продуктами.

 

Головні стратегічні ініціативи та напрями розвитку Індустрії 4.0

Стратегія визначає ключові фактори успіху, звідки слідують головні напрями стратегічного розвитку в їх реалізації, а також – візії. Такими на період до 2021 є наступні:

  1. Інституціоналізація розвитку промислових хайтек-сегментів на рівні держави

Визнання цільових секторів промислових хайтек як ключових для розвитку економіки України поверне довіру до держави та дасть потужний поштовх для їх розвитку. Для цього уряд має зробити:

  • запустити реальні реформи із стимулювання в Україні промислового виробництва, у тому числі із сегментами середньо- та високотехнологічної продукції. Деталізація цього напряму виходить за рамки стратегії 4.0 й належить до нової стратегії промислового розвитку України (МЕРТ). Саме в ній уряд має поставити конкретні цілі-КРІ як в цілому по зростанні промисловості, так і по її цільовим сегментам;
  • налагодити системні дії та програми, які покращуватимуть загальну готовність промисловості до Індустрії 4.0, включно з тими показниками, де Україна має на сьогодні останні позиції у світі: захист прав власності, верховенство права, доступ до фінансових ресурсів та інституційна спроможність уряду;
  • створити умови для прискореного розвитку промислових хайтек-сегментів, надаючи їм відповідний пріоритет та стимули. Це вкрай важливо в актуальних умовах збільшення частки сировинних видів у ВВП та в експорті протягом останніх 10 років;

Аналітика стратегії також обґрунтовує необхідність виведення теми Індустрії 4.0 на найвищий державний рівень. Це означає, що  нова промислова стратегія уряду (все ще не затверджена) повинна включати конкретні дії щодо інституціоналізації Стратегії 4.0 у вигляді діючого керівного органу та відповідних політик і планів дій у складі КМУ. Це може бути спеціальне агентство або на першому етапі – призначені особи в рамках Департаменту промислової політики МЕРТ. Так чи інакше, в уряді мають бути конкретні особи, які несуть конкретну відповідальність за виконання планів 4.0.

  1. Створення інноваційної екосистеми промислових хайтек передбачає вирішення таких завдань розвитку:
    • Повний незалежний аудит існуючих елементів екосистеми, таких як КБ провідних підприємств, система ВНЗ та НАНУ, наукові та техно-парки тощо, з приведенням цільових показників їх розвитку до цільової моделі інноваційної екосистеми промислових хайтек-сегментів (наразі також відсутня на державному рівні).
    • Налагодження трансферу технологій від українських наукових установ, наукових парків, лабораторій R&D, а також від міжнародних центрів та корпорацій до кінцевих замовників.
    • Створення мереж найбільш ефективних структурних елементів екосистеми «Індустрія 4.0» – Центрів експертизи, лабораторій R&D, технопарків, інкубаторів та акселераторів стартапів 4.0 тощо.
    • Залучення інвестицій та фондів до прискорення інноваційного розвитку.
  1. Прискорення кластеризації у сфері 4.0 як на регіональному, так і національному рівнях. Кластери промислових хайтек мають вирішувати ряд завдань як за зростанням цінності в ланцюжках своїх екосистем, так і за зростанням експорту.
    • Інституціоналізаціякластерних політик та ініціатив на рівні урядових структур (наразі – немає). Уряд має призначити відповідальних осіб, які планують та координують діяльність хайтек-кластерів, у тому числі щодо європейських програм кооперації.
    • Запуск регіональних програм розвитку 4.0, зокрема, в регіонах з найбільш потужним потенціалом промислових хайтек-сегментів, таких як Харків, Дніпро, Запоріжжя, Київ. Це відповідальність місцевих органів влади та органів самоврядування. Водночас уряд має координувати такі програми.

 

  1. Повномасштабна дигіталізація ключових секторів промисловості, енергетики та інфраструктури
    • Створення регуляторних стимулів для прискорення дигіталізації, як в середовищі кінцевих замовників, так і інноваторів 4.0.
    • Створення дорожніх карт цифрової трансформації в цільових галузях.
    • Масштабна «ІТ-фікація» промислових секторів – перенесення кращих бізнес-практик з ІТ-сектору разом з підвищенням цифрових знань та навичок керівників і персоналу.

 

  1. Максимальна інтеграція інновацій 4.0 в стратегії оборонного комплексу та безпеки країни

На фоні відставання від РФ за багатьма напрямами 4.0 уряд має приділити особливу увагу технічному переоснащенню оборонної промисловості.

  • Запуск спеціальних державних програм для переходу оборонних заводів на технології 4.0 та підвищення їх інноваційності.
  • Інтеграція завдань кібербезпеки в команди CERT як національного, так і галузевого рівня (завдання дотичне до інших програм Digital Agenda Ukraine з кібербезпеки).
  • Інтеграція в державні програми з упередження техногенних ризиків за допомогою систем моніторингу, управління активами та предиктивної аналітики по головних об’єктах критичної інфраструктури та енергетики країни, а також в сфері екології.

 

  1. Запуск експортних програм для промислових хайтек-секторів
    • Створення спеціальної торгової місії з експорту продуктів та сервісних послуг у сфері 4.0.
    • У рамках цієї місії необхідно здійснювати запуск щорічних виставкових програм, перш за все на HannoverMesse, яка є вітриною Індустрії 4.0 у світі.
    • Запуск спеціальних програм щодо покращання експортного потенціалу промислових хайтек-сегментів.

 

  1. Інтернаціоналізація та інтеграція у світовий простір 4.0
    • Створення окремих програм інтеграції в простір 4.0 в ЄС, зокрема інтеграції в такі європейські програми, як Horizon 2020, I4MS / DIH, Factory of the Future, а також окремі програми європейських держав.
    • Створення програм інтеграції в ланцюжки доданої цінності на рівні інших світових співтовариств та держав (як Industrial Internet Consortium тощо).
    • Прискорення переходу на євростандарти у сфері 4.0, зокрема шляхом державної підтримки гармонізації переходу на стандарти IEC/ISO. Наразі така підтримка майже відсутня.

 

Деталізація окремих положень стратегії

Окремі положення стратегії можуть бути складними в розумінні й потребують деталізації. Стратегія детально висвітлює 5 найбільш важливих і, на думку авторів, найменш зрозумілих для широкого загалу положень, що закладені в стратегічні ініціативи.

 

1)     Досягнення операційної ефективності

Краща операційна ефективність урядових структур є must be фактором стратегії 4.0. Аналітика стратегії неодноразово вказує, що оцінка WEF (Всесвітнього економічного форуму) регуляторної ефективності українського уряду по готовності до 4.0 (99-е місце зі 100 країн світу), на жаль, відповідає реаліям. За останні 5 років уряд дуже мало зробив для стимулювання промислового розвитку, й тим більше в сфері цифрової трансформації наших виробництв. Причиною цього є не тільки «відсутність майбутньої орієнтації» (91-а позиція в світі зі 100 країн), але й системні вади державного управління, що властиві й попереднім урядам. Щоб значно покращити операційну ефективність, необхідно здійснити зміни щонайменше в 3- областях – переходу на проектні методи реалізації стратегічних ініціатив, введення конкретних КРІ та бюджетів, призначення відповідальних осіб.

 

2)     Фокусування на секторах Industrial Engineering

Стратегія визначає 7 найбільш перспективних для розвитку Індустрії 4.0 в Україні на сегментів:

  1. ІКТ
  2. Машинобудування
  3. Воєнно-промисловий комплекс
  4. Аерокосмічна галузь
  5. Комплексний інжиніринг
  6. Створення нових матеріалів
  7. Технології для альтернативної енергетики

І хоча майже всі вони потребують окремого обґрунтування щодо привабливості та перспектив росту, зазначимо, що вони належать до сфери промислового інжинірингу (англ. Industrial engineering), тобто комплексу галузей, де виробляються засоби виробництва. Тобто, це те, куди перш за все інвестують кінцеві промислові споживачі – в виробничі технології, машини, лінії, а також їх компоненти (Рис. нижче).

Європейська асоціація Orgalime, що представляє інтереси розвинутих країн ЄС, створює фокус саме на галузях промислового інжинірингу, як рушію економічного зростання.

 

Рис. 1 Загальний фреймворк розподілу ролей та категорій між кінцевими споживачами технологій – машин, їх виробниками та інноваторами 4.0

Для України цей взаємозв’язок важливий з міркувань як доданої цінності, кількості створюваних робочих місць, а також впливу на всю екосистему промислових хайтек-сегментів. Замовлення «розумних металургійних машин» від «НКМЗ» або «Корум груп» (як приклад) для заводів ДТЕК чи «Метінвест» автоматично створює довгий ланцюжок робочих місць і замовлень в Україні, включаючи чисельних підрядників та постачальників згаданих компаній. Аналогічні ланцюжки у відповідності до потреб споживачів легко знайти сьогодні в будь-якому секторі промисловості, енергетики чи інфраструктури.

Відповідно, є 3 принципові моменти, що визначають логіку розвитку та наступної цифрової трансформації цих секторів

  • Якщо категорія 1 (виробники засобів виробництва) не має конкурентних позицій, то категорія 3 (наші кінцеві споживачі) все більше орієнтуватиметься на імпорт відповідних товарів та послуг. Що насправді й відбувається – аналітика АППАУ говорить, що в модернізації секторів, які швидко розвиваються (фарма, харчова, комплектуючі для автопрому…) переважає тотальний імпорт обладнання, машин та технологій.
  • Щоб збільшувати конкурентоздатність своїх товарів та послуг, категорія 1 має інвестувати в R&D та в цифрові технології – ці два фактори є ключовими для інноваційності та зростання конкурентоздатності. Для категорії 3 цифрові технології також є відповіддю на значні покращання в конкурентоздатності.
  • Відповідно, інноватори цих технологій (категорія 2) мають бути в достатній кількості, з відповідною якістю (швидкість інновацій, потужний маркетинг та вплив на категорії 1 та 3).

Це ідеальна модель, реалізації якої прагнуть розвинуті країни світу. Але український ринок має чисельні та великі розриви. По-перше, слабкі  інвестиції в R&D виробників у категорії 1 та слабка орієнтація на інновації вже призвели до втрати деяких галузей, зокрема, виробництва електроніки, під питанням – залишки приладобудування, значно знизилась конкурентоздатність більшості секторів машинобудування, зокрема на харчовому та фармацевтичному ринках, під питанням майбутнє судно- та авіабудування. По-друге, ці категорії ніколи не мали належного стимулювання та підтримки держави, як це було й досі є в інших індустріальних країнах. По-третє, вітчизняна ІКТ-галузь ніколи не поспішала розвивати місцевого замовника, – вклад ІТ в промисловість оцінюється WEF на 92-му місці серед 100 країн світу.

Тому важливо розрізняти ролі та взаємозв’язки цих трьох зазначених вище категорій. Зарубіжний досвід, наприклад, гірничорудної галузі Австралії, говорить, що саме базові галузі економіки здатні надавати величезний імпульс для розвитку промислових хайтек.

Відповідно, нова Промислова стратегія Україні, має перш за все зосереджуватись на галузях промислового інжинірингу й стимулювати кінцевих замовників краще співпрацювати з українськими виробниками, а також інноваторами 4.0.

 

3)     Фокус на інноваційних екосистемах промислових хайтек

Створення інноваційних екосистем промислових хайтек сегментів має бути одним з пріоритетних напрямів уряду, від реалізації якого залежить виживання та розвиток або остаточна ліквідація чисельних гравців – від окремих інститутів НАНУ, кафедр ВНЗ й до машинобудівних секторів.

В аналітиці стратегії 4.0 детально розглядається стан екосистем, пропонується цілісна модель й в ній визначаються 3 найбільш критичні елементи:

  • Вся зона «Створення ланцюжків цінності» (Value chain & Support zone – рис. нижче) має надто низьку заповнення. Мова про сильні кластери, інвестиційні агентства, інноваційні брокери та фандрейзингові агенти.
  • Не менш важливими в «Зоні досвіду» є технопарки та центри прикладних (галузевих) розробок, сертифікаційні центри, лабораторії тощо. Їх вкрай мало в Україні. Силами бізнес-асоціацій як АППАУ, в Україні вже запускається подібна мережа Центрів 4.0 – вони інтегрують ряд функцій екосистеми у вказаній екосистемі. Водночас, державна підтримка таких центрів поки що нульова.
  • На третьому місці –постійно діючі інкубатори та акселератори, орієнтовані на промислові хайтек-сегменти (а не чистий ІТ). В Україні таких наразі просто не існує.

 

Рис. 2 Екосистема промислових хайтек-сегментів на інноваційному циклі.

Позначення по центру EU – кінцеві замовники, ОЕМ- машинобудівники, CSI – інтегратори АСУТП, IT SI- інтегратори ІТ, SW Dev – розробники програмного забезпечення, Global Vendors – глобальні вендори, HW makers – виробники приладів.

Головні стейкхолдери з урядових структур мають зрозуміти, що просте слідування «моді» – хайпу на ІТ (різноманітні рухи стратапів, біг дата, штучний інтелект, гаджети для зарубіжних ринків тощо), й що домінує сьогодні в медіапросторі, – насправді призводить до масового витоку інженерних кадрів з різноманітних інжинірингових секторів за рубіж та в ІТ-аутсорс. Так чи інакше, ці кадри вже частково або повністю втрачені для економіки України. Варто також звернути увагу на низький інноваційний рівень більшості промислових секторів. Необхідне залучення науковців, технологічних фірм та університетів – на зовсім іншому рівні, ніж це відбувається сьогодні.

Лише цілеспрямоване фокусування держави на розбудові зони «Ланцюжків цінності», а також на відсутніх елементах інших зон може змінити цей стан речей та сприяти швидкому розвитку інноваційної екосистеми промислових хайтек-ринків.

Більш детально про напрацювання АППАУ в інноваційних екосистемах – див тут.

 

4)     Необхідність дорожніх карт цифрової трансформації

Карти дорожньої трансформації є must be елементом для швидкої дигіталізації окремих підприємств та галузей.

На прикладі Укрзалізниці ми бачимо, наскільки недоречним і навіть шкідливим може бути хаотичний, спонтанний підхід у гонитві за модою «великих даних» замість того, щоб концентруватись на реальних економічних проблемах, слідувати стратегічним пріоритетам, серед яких має бути швидке подолання відставання в області 3.0.

Приклади інших країн прямо протилежні таким підходам. Наприклад, австралійська дорожня карта розвитку представляє детальні плани цифрової трансформації до 2040 року. Аналогічні приклади в ЄС дає Німецька залізниця («ДойчеБан») – рис нижче, це приклад того, як потрібно рухатися в напрямі розвитку систем управління активами.

Рис. 3. Загальна послідовність етапів дигіталізації залізниць (як приклад)

Повертаючись до детально описаного нами кейсу Укрзалізниці, на наданій карті можна побачити, що підприємство намагається залучити сьогодні стартапи на етапи 6–11, не пройшовши попередні. Це класична помилка та вплив «хайпу» (моди), які, на жаль, робить сьогодні чимало українських підприємств, ігноруючи провали на рівні 3.0 – звичайного обліку та автоматизації виробництв.

Як висновок.

Допоки наші підприємства та галузі не почнуть будувати подібні карти розвитку та забезпечувати їх відповідними планами й бюджетами, рух цифровізації залишатиметься хаотичним, а отже, з чисельними помилками та втратами, а відповідно – з низькою швидкістю.  

Але для того, щоб підприємства могли швидше готувати подібні карти, країна має підготувати галузевих експертів та консультантів з побудови таких карт. Саме так рухаються передові держави. Кращі методики, що вже апробовані в інших розвинутих країнах, мають бути швидко апробовані та тиражовані в Україні.

 

 

Що ще важливого в стратегії?

Повний документ стратегії (78 сторінок) містить цілий ряд не тільки цікавих, але й важливих стратегічних обґрунтувань та положень. Серед них –

  • Доповнений та адаптований (до PWC) фреймворк «Що таке Індустрія 4.0», де ми особливо попереджуємо промисловців про наявність великих розривів з 3.0, й відповідні ризики в «перестрибуванні» на 4.0 – особливо, за відсутності відповідних стратегій та бюджетів.

  • Цілісний фреймворк «Стратегія 4.0» що відображає зв’язок між екосистемою, інноваторами та споживачами «розумних ліній, машин та заводів». Аналітика нашого стану йшла у відповідності саме до цього фреймворку.
  • Приведений ряд показових українських кейсів – згадані ІТ-Enterprise, Interpipe, ДТЕК, ПАТ «ФЕД», Укрзалізниця, інкубатор наукового парку «Київська політехніка», також надаються коментарі експертів щодо ситуації в окремих технологічних сегментах 4.0 (Imatek, Тріада-Зварка, Аркада), згадуються інші компанії.
  • Пропонується декомпозиція 7 стратегічних напрямів та їх завдань на конкретні проекти, які детально описані та бюджетовані. Запропонований розподіл відповідальностей за ці проекти між урядом та бізнес-асоціаціями. Проекти в часовому вимірі нанесені на дорожню карту.
  • Проекти також мають різні пріоритети – на 2019 робиться фокус на «анти-кризових проектах» – де пропонується розпочати з аудиту екосистеми промислових хайтек.

Зрештою, стратегія попереджає уряди про бездіяльність – адже процеси деградації та руйнування промислових хайтек продовжуються.

“Якщо цей та наступний уряд не приймуть відповідних заходів, в найближчі 5 років ми будемо свідками остаточної ліквідації цілого ряду вітчизняних високотехнологічних сегментів, що залежні у своїй конкурентоздатності від технологій 4.0”.

Перш за все, мова йде про машино-приладо-судо та авіабудування, космічні технології, виробництво високотехнологічних електричних машин та устаткування, окремих секторів ТЕК, ОПК тощо. Також, ми говоримо про остаточний занепад та ліквідацію низки наукових установ та чисельних кафедр ЗВО, відповідних вказаним галузям. Це у свою чергу призведе до різкого скорочення освітнього, інженерного та наукового потенціалу країни. І як результат – остаточне перетворення на сировинний придаток глобального світу. Можливо, ми вже пройшли “точку неповернення” по окремих секторах – без аудиту повного стану наразі це важко сказати.

 

Головні особливості стратегії 4.0

Отже, і зважаючи на велику кількість стратегій в області хайтек за останні 5 років, – в чому головні особливості цієї стратегії? Як вона співвідноситься з іншими? Де точки дотику, а де – відмінності?

Резюмуємо це наступним чином:

  1. Інтегрованість. Стратегія 4.0 не відділяє себе від інших державних стратегій, а натомість декларує свою повну дотичність та інтеграцію в нові Промислову та Інноваційну стратегії України. Водночас, фокусуючись на промислових хайтек секторах та враховуючи цілий ряд деталей, стратегія пропонується для затвердження на рівні КМУ як виокремлена частина Промислової стратегії.
  2. Цілісність. Хоча стратегія розроблена по правилам класичного стратегічного планування (від аналітики – через цілі та стратегії, – й до бюджетів, ресурсів та КРІ), вона до певної міри, контрастує з іншими стратегіями державного рівня, які не мають подібної цілісності. Автори вважають, що відсутність подібного зв’язку не додає ефективності в реалізації, а радше, навпаки, збільшує кількість «паперових стратегій».
  3. Реалізм та базування на інтересах головних стейкхолдерів. Стратегія розроблена групою експертів, що відносять себе до національного руху 4.0. Відповідно, вона максимально враховує інтереси учасників ринку, базується на їх аналізі та інтересах. Стосовно уряду, стратегія називає речі своїми іменами, але водночас займає цілком конструктивну позицію: вибратись зі стану деградації, що триває в промислових хайтек, ми можемо тільки разом з урядовими структурами.
  4. Конкретність та дієвість. 15 конкретних, описаних проектів, що реалізують 7 вищеприведених напрямків розвитку – достатньо конкретні для початку негайних дій. Там є виокремлені цілі та завдання, КРІ, бюджети тощо. Частина з них – як Центри 4.0, – вже реалізується силами членів асоціації АППАУ.
  5. Базування на кращому європейському та світовому досвіді. Розгорнутий в стратегії бенчмаркинговий аналіз – з посиланнями на чисельні деталізації стратегій різних країн (ЄС, Ізраїль, Казахстан, РФ, Австралія та інші), – дає вичерпне пояснення, як рухаються передові та сусідні країни. Звідси, більш зрозуміла тональність викладу в стратегії, – інколи з нотками нагальності та безкомпромісності окремих положень та тез. Абсолютно ясно, що Україна відстає і розриви наростають, перш за все, через відсутність ефективної та діючої промислової стратегії на рівні держави.
  6. Стратегічний фокус та релевантність. Критична оцінка стану в Україні разом з розумінням динаміки глобальних ринків дає те, чого часто не вистачає стратегіям різного рівня – релевантність. Ми дуже стримано оцінюємо здатність цього та наступних урядів радикально змінювати ландшафт промислових хайтек, й саме тому закликаємо до консолідації та фокусування зусиль всіх стейкхолдерів на головних речах – як структурні зміни в економіці, інноваційна екосистема промислових хайтек, кластери, фокус на виробниках засобів виробництва, правильні підходи до цифрової трансформації тощо.
  7. Консолідація стейкхолдерів у виконанні. Як було сказано, ми дуже надіємось на підтримку цієї стратегії урядом України. 25 млн гривень – це мізерний бюджет в порівнянні з іншими видатками в подібних сферах. Для прикладу, ось розміри на 2019 подібних фондів: 250 млн – фонд винахідництва, 1 млрд гривень – президентський фонд підтримки молодих науковців. Але навіть якщо це буде найгірший сценарій відсутності будь-якого державного фінансування, – стратегія 4.0 буде виконуватись силами бізнесу та донорських організацій в тій мірі, в якій ми зможемо її забезпечити спільними ресурсами. 2019 буде роком коли АППАУ та рух 4.0 ще більше консолідують всіх головних бізнес-стейкхолдерів 4.0. Інша справа, яке при цьому буде ставлення до уряду? – наразі це залежить більше від самих урядовців.

Все-ж, маємо велику надію на те, що співпраця стейкхолдерів 4.0 буде відбуватись разом з урядовими структурами. Перший добрий сигнал вже, власне, надійшов восени 2018 – якщо першочергові ініціативи 4.0 розроблялись з 2016 року виключно на волонтерських засадах в програмі Digital Agenda Ukraine, то кінцевий документ був значно допрацьований та деталізований за замовленням Державного комітету з електронного урядування та за фінансової підтримки Координатора ОБСЄ в Україні. За це їм величезна подяка –Україна отримала свій шанс ввійти в перелік країн, які мають свою Національну стратегію в Індустрії 4.0. Залишилось його використати сповна.

Насамкінець, хочу нагадати нашим читачам, що мова тільки про проект Стратегії 4.0 – експертне обговорення триває. Разом з колегами ми дали відповідь на багато питань, але ще дуже багато залишились недослідженими й рішення по ним немає. Наприклад, –

  • як співвідноситься цифра в 208 нових заводів в Україні з нашими останніми рейтингами та «повільними» темпами розвитку? як інтерпретувати цю цифру – об’єктивно та повно?
  • як «активувати» науковців до роботи з ринком? як розвернути великих ІТ-аутсоурсерів до просвіти та розвитку внутрішнього замовника?
  • чому так мало промисловців приєднується до руху 4.0 (останнє дослідження показало, що «зрілих» – вже багато)?
  • як допомогти владі значно покращити так необхідні сьогодні ролі обліку та аналітики, комунікацій та координації, які на національному рівні хромають сьогодні на обивді ноги?

І т.д і т.п. – подібних, дотичних до розвитку та реалізації стратегії 4.0 запитань – маса. Можна сказати, що ми тільки зачепили невеличку частину того, що належить добре знати експертній спільноті й, відповідно, управляти своїм розвитком.

Відповідно, запрошуємо активістів промислового та хайтек розвитку до подальшої роботи.

Важливо розуміти, що це та стратегія яку ми – представники промислових хайтек, –  робимо для себе,  для свого розвитку та процвітання, а не для когось.

Ваші запитання, пропозиції, доповнення, критику до стратегії – надсилайте на е-адресу info@appau.org.ua.

Юрчак Олександр,

керівник експертної групи по розробці стратегії 4.0, координатор руху 4.0

 

 

Посилання на документи стратегії:

1) коротка версія – для загального ознайомлення за 5-10 хв – презентація на слайдшер 

2) скорочений варіант стратегії (48 стор) – для більш детального, але швидкого перегляду

3) повний варіант стратегії (78 стор)

4) презентація англійською мовою

 

 

Олександр Юрчак
1Коментар
  • Галина
    Відповіcти
    Опубліковано14:35,17.04.2019

    Проект Національна стратегія “Індустрія 4.0 в Україні ” є важливим для економічного розвитку України.Але,вважає, що він детально має бути розписано, стратегічні цілі до 2030 й 2040.20-років стратегії – це вже виросте нове покоління,яке буде жити і діяти у цифровому суспільстві. Особливо зазначити,що ми хочемо змінити в економіці,інфраструктурі. нанотехнологіях,освіті,які професії майбутнього покоління 4.0. Уже зараз важливо реформувати для більш відкритого і практичного спілкування,комунікації освітніх закладів і вищої школ(у школах мають бути заставки професії майбутнього,щоб у молоді формувалося візійне бачення і передбачення свого майбутнього дорослого життя.Їм потрібно переконувати,що ручна робота – це уже в не модно і в минулому.Вони житимуть у вік цифри ,робототехніки, дронів, автоматизації всіх сфер життя.Так можна сформувати цифрову культуру.Без цього у суспільстві тормоз, неможливо впроваджувати глобальні ідеї на національному рівні без навчання, перенавчання і готовність людей жити в цифровому суспільстві,розвитку екосистеми в окремому регіоні,щоб переймали практичний досвід.Нехай це буде Київ, Дніпро чи електронне індустріальне еко – місто Львів. Як колись будували місто майбутнього “зразка”.Досвід має бути національним і глобальним як живуть в Дубаї,Нью-Йорку,Тайланді чи в Швеції,Данії,Норвегії. Зміни маю бути креативними, мобільними, Smart-Siti, еко-поселення села(дороги,новий транспорт, бізнес-технології. енергозберігаючі технології, нанотехнології 4.0 в кожному куточку України. Тоді це не декларації, а реальні зміни в цифровому суспільстві.

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт: