УЗ та Індустрія 4.0 – новий український оксиморон

Окси́моро́н — «літературний прийом, що полягає у поєднанні протилежних за змістомконтрастних понять, які спільно дають нове уявлення» (з вікіпедії). Саме таке визначення напрошується після презентації «Укрзалізниці» (УЗ) свого бачення цифрової трансформації та місця в ньому стартапів, що відбулась в кінці вересня в інкубаторі 1991.

Нагадаємо читачам, що мова йде про монополіста залізничних перевезень, який контролює в цій сфері все – вантажні та пасажирські перевезення, вартість та якість послуг, надійність транспорту, а також, по ідеї, мав би планувати переспективу розвитку залізничної галузі.  Оскільки підприємство державне, то його життєдіяльність забезпечує держава, а отже ми – платники податків.  Ще один штрих про масштаби – в порівнянні з іншими держ. підприємствами, – це справжній «монстр», – мова про майже 300 тис чоловік та величезні інфраструктурні та транспортні активи.

 

Результати зустрічі

В зустрічі прийняли участь 2 топ-керівники УЗ, керівництво інкубатора 1991, а також екс-міністр інфраструктури Андрій Пивоварський. Якщо коротко про резюме цієї зустрічі, то

  • Пан екс-міністр довго та настійливо пояснював інноваторам DX про те, що УЗ – це «інша планета» і їм варто до цього готуватись.
  • Ніякого конкретного аналізу потреб, конкретних бізнес-кейсів в програмі немає – те, що заявлено на сайті http://1991.vc/mobility/ – просто набір припущень (що очевидно продиктований самим інкубатором 1991?). На зустрічі звучало – «давайте все, що є».
  • Чимало фірм, які вже пробували шукати щастя в УЗ раніше, нарікали на бюрократію та неповороткість – запити та пропозиції просто пропадають
  • Керівники УЗ не зуміли чітко відповісти про винагороду та інші «плюшки» потенційним переможцям конкурсу

В цілому, склалось дуже стійке  враження, що конкурс «склеєний» нашвидкоруч – особливо це помітно на фоні потужної та ретельної підготовки подібної програми іншим монополістом, – ДТЕК.  Там була ціла серйозна кампанія по набору стартапів, але також «дорослих» фірм, що йшла більше 2-х місяців.

Між тим, амбіцій в цій програмі з УЗ в рази більше. На зустрічі було заявлено про роль головних партнерів проекту – Міністерства економічного розвитку та торгівлі (МЕРТ) та Ради інвестицій при КМУ. Отже,

МЕРТ має місію в рамках цієї програми виробити методику цифровізації державних підприємств з метою подальшого тиражування в наступних подібних проектах.

Рада інновацій в свою чергу – залучати в подібні програма інвесторів.

 

Головні питання

Звісно, по-хорошому, можна було б дочекатись результатів програми (в грудні) й не робити передчасних висновків. Якби не ті самі питання готовності підприємства до цифрової трансформації, що сплили на зустрічі. Отже, висновки щодо цієї готовності, і що базуються на відповідях що прозвучали в цій аудиторії, – наступні

  1. Чи є у підприємства стратегія та цілі цифрової трансформації (DX)? – НІ
  2. Чи є детальний аналіз, що базується на будь-якому незалежному аудиті готовності підприємства до DX? – НІ
  3. Чи є хоча б якийсь поверховий бенчмаркинговий аналіз «Ваша компанія vs інші компанії світу» в області DX? – ця річ надто важлива, щоб приховувати її на подібних зустрічах. Нічого не прозвучало – робимо припущення, що нема нічого.
  4. Чи є хоча б поверхове розуміння, чому область відкритих даних важливіша для бізнес-процесів закупівель чи продажу-сервісу, важливіша, ніж, наприклад, предиктивне обслуговування чи управління активами? – НІ

Чому провідні дослідницькі компанії світу, як Roland Berger, ставлять як пріоритетні області для дигіталізації Train control, MaintenanceInfrastructure, – а ми відразу в закупівлі, продажі та сервіс? В УЗ вже вирішені ці завдання? Якщо навіть брати область даних, – чому ні разу прозвучав термін «кібер-безпека» – адже УЗ є обєктом критичної інфраструктури.

  1. Чи є аргументація, чому «звичайні» завдання 3.0 (як ті самі автоматизація транспорту чи системи обліку) не впроваджуються роками? – НЕ прозвучало (натомість, ці дані є в інтернеті і ми демонструємо рівень капіталовкладень нижче).
  2. З урахуванням п. 5 – чи є пояснення, чому стартапи важливіші за традиційні підходи тендерування до вибору найбільш кваліфікованих гравців на ринку (і яких справді чимало)? – НЕ прозвучало
  3. Чи є взагалі портфель інвестиційних проектів (як ті ж ERP,EAM, АСУТП тощо – що не раз згадувались на зустрічі) та з поясненням, де потрібні зрілі компанії, а де – інноваційні стратапи? – жодного пояснення.
  4. Чи є аналіз впроваджень рішень АСУ – ІТ останніх 5-10 років з ясними висновками щодо вузьких місць та перешкод в самій організації? – НЕ прозвучало.
  5. Чи є якесь притомне пояснення на якому рівні сьогодні все буксує? – Андрій Пивоварський багато говорив, що це – «майже воєнізована, ієрархічна організація». Натомість, кількість прикладів від аудиторії, що «щось пішло не так і все десь застрягло» – була достатньою, щоб зробити інший висновок –

    це погано керована організація, і насправді всередині маса прикладів внутрішнього саботажу «наказів зверху».

  6. На фоні всіх «НІ та НЕ» вище – чи є достатньо аргументів ЧОМУ фірмам вигідно займатись сьогодні цим замовником? Й особливо, з урахуванням того, що сьогодні в технологічних фірм є куди більш цікаві пропозиції, включно з зарубіжними. – Знову “НІ”. Жодної серйозної аргументації не прозвучало.

Цей чек-лист – частина більш повного, що пропонується АППАУ для всіх ринкових гравців з початку 2018. Суть та логіка його в тому, що якщо більше 50% відповідей на подібні питання «НІ», то вам не варто починати цифрову трансформація та говорити про 4.0 – це все-одно, що ставити «ракетний двигун на підводу». Зрілість та готовність організації є надто низькою й потрібні спочатку базові, класичні зміни – від встановлення датчиків та звичайної автоматизації, й до ре-організації підприємства, де 1-им пріоритетом йде зниження між-функціональних бар’єрів. Це – надто очевидні речі, й що у випадку УЗ не потребують ніякого особливого аудиту. Це видно неозброєним оком.

Відповідні листи про ці питання, та цю ситуацію – з зустрічними пропозиціями допомоги та участі експертів АППАУ та руху «Індустрії 4.0» в грунтовному, іншому підході до DX – були направлені в УЗ та інкубатор 1991. Ніякої відповіді за тиждень ми не отримали.

 

Економічна ситуація УЗ та зв’язок з цифровізацією

УЗ є не тільки важливим генератором для ВВП країни (3%) та, відповідно, один з найбільших платників податків. Це також – жива логістична ланка для більшості промислових галузей, що користуються послугами оператора. А це – 60% загального обсягу вантажних перевезень. Наскільки критичною є ця ланка видно зі звернень промисловців останніх 3-х років

  • Лист низки бізнес-асоціацій та підприємств до прем’єра Гройсмана від 2016 року говорить про недотримання УЗ зобовязань, про критичну нестачу вагонів. Цитуємо – «з кінця серпня 2016 року вантажоперевезення гірничо-металургійної продукції знизилися на 10%, що призводить до скорочення обсягів виробництва сталі мінімум на 200 тисяч тонн і зменшення валютних надходжень в країну на 70 млн доларів у місяць.»
  • А ось лист вже від червня 2018, на голову Державної регуляторної служби від тих самих виробників – ««Ми не тільки вчасно не отримуємо замовлені вагони, але навіть не маємо доступу до тих, за які вже сплачена оренда. Крім того, зараз спостерігається істотний дефіцит локомотивної тяги, що, насамперед, пов’язано з зносом тягового парку, відсутністю належної кількості запчастин для обслуговування локомотивів, низькою мотивацією персоналу… Ми ще тільки наближаємося до періоду пікових перевезень, а підприємства вже відчувають гострий дефіцит вантажних вагонів і рухомого складу. Все це стримує розвиток металургійної, хімічної, цементної, аграрної галузей, гальмує розвиток національного, експортного та транзитного потенціалу країни і завдає непоправної шкоди національній безпеці України, що, в свою чергу, призведе до катастрофічних наслідків у загальнодержавному масштабі».

Отже виходить що за 3 роки нічого не змінилось? Між тим, зі стратегічним плануванням в УЗ начебто не так все й погано. В публічному документі цієї стратегії в інтернеті є такий слайд

В Інтернеті є маса публікацій щодо цих фактів, – ось один з останніх про сходження з рельс 10 вантажних вагонів. Там є також цікаві спостереження про закупівлю б-у російських вагонів, тоді коли українські вагонобудівні заводи недовантажені. А ось свідчення голови департаменту УЗ про критичний стан автоматики.

Між тим, нове керівництво не спішить інвестувати – очевидно, що немає звідки

Отже, здавалось би – з урахуванням всього вищенаведеного, – пріоритети для цифровізації мали б бути досить очевидними

  1. Повний контроль та облік рухомого складу, включно з вагонами та локомотивами, а також запчастинами до них. Адже, очевидно, що навіть за 3-5 років ці активи неможливо оновити.
  2. Оптимізація руху транспорту, включно з питаннями безпеки. Ці питання так само очевидні, враховуючи недотримання зобов’язань перед замовниками та хронічну нестачу вагонів.
  3. Оптимізація витрат та ріст ефективності ремонтів – обслуговування транспорту.

Це те, що може зрозуміти кожен спеціаліст АСУ – ІТ, навіть без глибокого вникання в специфіку та деталі цієї галузі. І звідси так само швидко слідують пріоритети систем управління, серед яких

на 1-му місця мала б бути сучасна система управління активами підприємства.

Натомість, що ми почули 26 вересня? – «..давайте все що є». І щось там про відкриті дані. Жодних пріоритетів, жодного зв’язку чи орієнтації з критичними проблемами економіки УЗ.

 

Наслідки та уроки кейсу «цифровізація в УЗ»

Очевидно, що кейс «цифровізації УЗ» – далеко не перший та не останній в спробах показувати хоч якийсь результат. Ось ще одна свіжа публікація депутата І. Васюника, де він відверто висловлює своє ставлення до ре-брендингу УЗ. Важко не погодитись з висновком «Нагадує облаштування Wi-Fi в іржавому трамваї: не дуже витратно, і щось реформуємо». А хіба з цифровізацією не те саме? – саме тому ми й називаємо це оксимороном.

Наслідки подібних підходів очевидні

  • Без стратегічних пріоритетів, без справжніх змін всередині компанії, без зв’язку з найгострішими проблемами – і які саме в вантажних перевезеннях, а не в пасажирському транспорті, – подібні програми не будуть мати жодного значимого ефекту.

    Спроби «повісити» вирішення маси внутрішніх проблем на стартапи чи інкубатори – дискредитує не тільки замовника, а й виставляє в дуже невигідному світлі всіх організаторів даної програми.

    Це не заперечує необхідність подібних програм, але їх фокус відразу мав би бути звужений до окремих – й дуже конкретних процесів закупівлі чи продажу, – і які мають мало спільного з критичними проблемами зношеного парку.
  • Разом подібні програми наносять удар по всім активістам, компаніям та прихильникам цифрової трансформації – адже подібна бутафорія під прапором державних установ та міністерств не тільки показує їх непрофесійність. Мова про те, чи взагалі вони можуть керувати подібними процесами в державі – а наразі ми говоримо про ті самі відомства, що є кураторами в знаменитої програми Digital Agenda Ukraine.

Але є і певний позитив в цьому кейсі – тут є чимало уроків, які всі наші інноватори та члени руху 4.0 мають засвоїти й відповідно мобілізуватись.

  • Очевидно, що чільники подібних підходів «имели ввиду» будь-які фахові рекомендації, експертні спільноти, кращий світовий досвід, чи хоча б логіку здорового глузду. Піар, піар і ще раз піар. А там – «якось буде». Урок для нас всіх полягає в тому, що не варто надіятись на будь-яку ефективну координацію чи комунікацію «зверху» – ми чекаємо на це 2-ий рік, і кейс з УЗ показує, що марно.
  • Натомість, те що сталось – чудовий привід для експертної спільноти для деталізації багатьох важливих аспектів, які ще не валідовані в нас, і які супер-важливі для більшості великих компаній в Україні. Зокрема, мова йде про наступні положення
    1. В умовах зношеного парку фізичних активів, очевидний вивід на 1-ий план технологій та рішень в управлінні активами, а також предиктивного обслуговування. Це може економити сотні млн доларів на рік й це видно навіть по підприємствам в рази меншими за УЗ.
    2. Нам потрібна дуже чітка фіксація зв’язку ініціатив цифровізації з рівнем зрілості підприємства.

      В випадку УЗ більш ніж очевидно, що намагання активізувати багато технологій 4.0 – на фоні культури 2.0, й застарілих активів – не просто недоречно, але й шкідливо.

    3. Щодо культури 2.0, потрібен більш чіткий та конкретний фокус на цій головній перешкоді. Команди замовників мають бути озброєні конкретними рекомендаціями, знати яким чином долати цей барьєр – і, мабуть, точно вже не через передачу відповідальності за ці зміни на стартапи.
  • Щодо стартапів. Потрібно зупинити тренд «зачарування стартапами» – в Україні він стає шкідливим і навіть небезпечним, оскільки повністю спотворює підхід до інноваційних екосистем, місця та ролі стартапів в ньому. Ми детально розглядали це недавно на прикладі Ізраїлю. Зокрема, в випадку УЗ дуже чітко видно ігнорування маси поточних пропозицій існуючих та зрілих підрядників, відсутність аналізу їх рішень, відсутність серйозного потрфелю інвест. проектів – натомість дуже складні проблеми намагаються закрити «стартапами», які не мають досвіду та розуміння проблем галузі.
  • Потрібно підняти на зовсім інший рівень питання ІТ-інфраструктури. В даному випадку з УЗ не було ні слова ні про які платформи ІоТ, чи сховища даних, чи мережеві рішення і т.п. – натомість, хочеться щось «швиденько і подешевше». Так не вийде! І якщо вже згадують в таких випадках про Індустрію 4.0, кожен замовник має чітко уявляти собі порядок цифр, що потрібно інвестувати – й перш за все, в нову ІТ-інфраструктуру підприємства.

Подібні питання та пропозиції будуть розглядатись на Раді 4.0 17 жовтня. Зібрання є відкритим – запрошуємо членів АППАУ та руху 4.0, а також директорів та керівників служб  підприємств до обговорення. Анонси скоро будуть.

Misha Fedak
Нет Комментариев

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт:

Підпишіться на новини руху 4.0