Напередодні 2-ої конференції вітчизняних розробників Індустрії 4.0 важливо визначити поточний статус та виклики. В анонсі програми на 14 грудня вже є резюме нашого статус-кво, включно зі здобутками та зонами росту, а також поставлені завдання цієї конференції.

Цим постом ми хочемо дещо розширити контекст та більш чітко сформулювати виклики до головних категорій інноваторів, а також промислових споживачів цих технологій.

 

Останній фідбек – з форуму IDC Digital Transformation Forum

 

30 листопада відбувся другий форум цифрової трансформації (DX) від IDC-Ukraine. На відміну від форумів АППАУ чи руху «Індустрія 4.0», де в фокусі завжди industrial applications,  форуми IDC мають крос-галузеве охоплення й більше залучають СІО. І цьому їх перевага – можна порівняти де ми (промисловці) – по відношенню до інших секторів економіки.
На цій конференції було добре видно 3 категорії українських інноваторів

1. Рітейл, Медіа – підтверджують свою першість в DX. Серед доповідачів виявлені декілька CDO (Chief Digital Officers). Ми можемо сміливо додавати в цю категорію ІКТ, Банки й Телеком. Виступ діджитал підрозділу медіа-групи 1+1 вразив цілісністю та зрілістю підходів. СЕО мережі «Intertop» проявив чудову обізнаність в ІТ-технологіях, а його прямі заяви чітко вказують – саме діджитал технології є для Рітейлу сьогодні ключовим фактором успіху. Іншими словами для цієї категорії вже немає “IT for business”. Натомість є “Digital is the business”. І це – типова ознака тих, кого ще 2011 світі назвали як digirati – лідери цифрових трансформацій.
2. На їх фоні промисловці виглядали набагато слабше – CIO «Укроборопром» надто багато уваги приділив автоматизації документообігу й мимоходом згадав про застосунки по плануванню виробництва. Але, очевидно, що з точку зору зрілості свого середовища – «прості речі», як документообіг – і є головний біль. Аналогічна ситуація у СЕО «Укрпошти» – коли у вас 127 різні програми тільки для управління HR, питання уніфікації, оптимізації, а також елементарної комп’ютеризації є головними.
   Натомість, наш член АППАУ та руху 4.0, IT-Enterprise, привів декілька зовсім інших прикладів вищого рівня – з харківського ФЕД та з кабельної промисловості. Але це скоріше виняток з правила, ніж правило – ми знаємо, що більшість промисловців знаходиться в глибокому 2.0-3.0.
3. З інших світових аналітичних звітів відомо, що картина вище – така сама по всьому світові. І між категоріями digerati (банки, телеком, ІКТ, рітейл) та conservatives (промисловці) – є значний розрив. Як не дивно, в Україні зараз його швидко заповнюють аграрії: Kernel представив не менш потужну картину стратегії цифрової трансформації в сфері farming.

Форум мав декілька чудових дискусій про управління змінами в цифровій трансформації. Учасники були одностайні, що внутрішні зміни та людський фактор – найбільший бар’єр цифрової трансформації. Ось тільки 1 цитата СІО «Галнафтогаз» Олександра Ляшенко:

 

Виклики по категоріях

 

Приймаючи естафету від форуму IDC, ми беремо з їх дискусій цей спільний та головний виклик, що де-факто, був там сформульований:

Як прискорити внутрішні зміни. Про недостатню швидкість внутрішніх змін – і на всіх рівнях, – від уряду та державних інституцій, й до окремих галузей та комерційних компаній, – сьогодні кажуть майже всі фахівці та лідери думок. Українці надто повільні, як щодо світових темпів розвитку, але й в тому числі стосовно чисельних сусідів, що рухаються значно швидше. Свіжа новина від IT-Enterprise про їх форум в Білорусії – й де були присутні більшість директорів пром. підприємств разом зі своїми підлеглими, – говорить про зовсім інші підходи та відношення. В Україні ми рік намагаємось просунути в КМУ якісь елементарні постанови просто на підпис. Отже, до їх бюджетування чи виконання пройде ще 2-3 роки?
Тепер про виклики по головним категоріям інноваторів та екосистеми 4.0

 

А. Виклики для розробників та системних інтеграторів АСУ ТП – ІТ

 

Учасників цієї групи найбільше в нашій 1-ій версії українського ландшафту 4.0 й загальні виклики для них вже не раз озвучені, – просто повторимо та вкажемо на джерела більш детальної інформації

1. Глибоке розуміння суті 4.0. Чимало розробників чудово розуміються на технологічних трендах та слідують ним, але зовсім «пливуть» коли мова заходить за горизонтальну інтеграцію, customer experience, цифрові бізнес-моделі та вплив на економічні показники. Між тим, всі ці речі тісно між собою пов’язані. Ми ніколи не продамо технологію AR (для прикладу) на «Мотор-Січ», якщо не покажемо, яким чином ця технологія покращує показники навчання персоналу, виробничих операцій складання, обслуговування тощо.
2. Самоорганізація експертних спільнот та груп, вихід на публічну арену справжніх профі. До цього часу важко визначити в Україні бодай 3-5 експертів по кожному з нових технологічних напрямків 4.0, і які публічно ведуть широке роз’яснення – пропаганду своїх напрямків. Це критично на фоні тотального популізму про 4.0, що йде з різних сторін. Й на фоні бурхливого розвитку експортного – й виключно ІТ-шного руху, і який на жаль, дуже мало має  відношення до industrial. Саме професіонали (а не політики чи журналісти) мають задавати тон, напрямки та пріоритетність змін в 4.0.

В липні ми мали 1-шу серйозну спробу об’єднати професіоналів в Технічному комітеті 185. Запущена робота по стандартам кібер-безпеки в АСУТП, інтеграції систем управління, виробничих КРІ та інших. Але прогрес ще малий.

3. Грамотна, професійна сегментація та синхронізація зі світовими трендами. Типовий приклад тут – порівняння та розуміння різниці між ІІоТ та ІоТ. І хоча в АППАУ та русі 4.0 ми з партнерами вже багато зробили для роз’яснення цього – впевнені, що більшість «чистих» ІoT-стартапів ці речі й досі ігнорують. Власне, конкурс 4.0 в вересні це підтвердив. Так само є дуже багато питань щодо позиціювання інноваторів та розуміння «хто є хто» в класичних прикладних сегментах, пріоритетних для промисловців – як EAM / APM, PLM, APS, MES, A.I., Robotics, тощо.

4. Справжні та наші use cases. Закликом – «нам потрібно більше кейсів» (і саме в нас, і тому що це засіб №1 впливу на замовників), – закінчується сьогодні кожна друга публічна дискусія по 4.0. І що з того? За рідкісним виключенням, інтегратори та розробники дуже мало видають якісних кейсів про впровадження подібних технологій в Україні.

5. Кращий маркетинг – розбір помилок конкурсу 4.0 – див тут. Якщо коротко – це теж величезна зона росту, – особливо для представників АСУ ТП.

 

В. Виклики для брендів – великих вендорів, що присутні в Україні

 

1. Від «тільки після них» – до «ми серед перших». Причини, чому західні бренди не дуже успішні в лончуванні нових продуктів в Україні, добре відомі – малий внутрішній ринок, низька культура споживачів – але також (і як наслідок) слабкі власні ресурси. Простіше кажучи – особливо й немає кому рухати ті інновації в Україні. В результаті, за темпами впровадження нових технологій ми поступаємось, зазвичай, не тільки Чехії чи Польщі. Але й Росії – а часто, Білорусії та Казахстану також. Але ж відомі рецепти виходу – це краща кооперація з місцевими системними інтеграторами, перш за все. Брендам варто значно збільшувати інноваційну складову в своїх партнерських програмах та стимулювати вітчизняних розробників та інтеграторів до швидшого впровадження.
2. Покращення динаміки в промоції 4.0 – це виклик для західних брендів з АСУ ТП. Ми бачимо вже не поодиноку, а масову активність цього року (члени АППАУ – Siemens, Festo, Kaeser Kompressoren, Phoenix Contact, Bosch, Schneider Electric…), але, вочевидь, цього ще замало для справжньої «активації» внутрішнього споживача.

Лідерство в промоції готових рішень 4.0 в 2017 без сумніву належить IT-Enterprise. Жодна маніфестація в цій область не пройшла поза їх увагою. А на свій власний форум вони зібрали майже 200 замовників – і в основному з промислових секторів. Звідси проста теза – якби всі бренди так збирали та просували технології 4.0 – внутрішній попит розвивався б значно швидше.

3. Повернення в лідери 4.0 – роль ІТ-брендів до цього часу не визначена та незрозуміла для багатьох учасників нашого руху. Найбільше впливаючи на розвиток 4.0 технологічно, великі ІТ-бренди поводяться зовсім пасивно щодо industrial сегментів (Промисловість, Енергетика, Інфраструктура). Конференція в Дніпрі, в червні, була першим симптомом цього. В липні ми діагностували байдужість ІТ-брендів до експортної складової 4.0. Але й восени картина не змінилась – жоден ІТ бренд не прийняв участь в конкурсі 4.0, – і на відміну від багатьох з АСУ ТП. Очевидно, що разом це вже не поодинокі факти – а відношення та тренд. І це явно суперечить тезі, що закладена в Хартію 4.0 про «лідерство ІТ».

 

С. Промислові замовники – перші інноватори DX та 4.0

 

Власне пошук з цієї категорії є сам по собі викликом – їх вкрай мало в Україні. Друга можлива причина – їхня не публічність, що межує з повною закритістю. Так чи інакше, але навести приклади в промисловості, аналогічні по масштабам DX, що є в сегментах Банки-ІКТ-Телеком-Рітейл, – ми не можемо. Рідкісні приклади як харківський «ФЕД» цього року є виключенням з правила, ніж правилом. І якби не наш партнер, – ми б і не знали про існування таких реалізацій.
Але ми добре знаємо загальну реакцію директорів АСУ-ІТ великих підприємств і вона є типовою для «3.0». Тобто, –

1. Директори й далі грають в гру «IT (АСУ) – для технологій та виробництва», замість того, щоб вести розмову з СЕО про цифрові моделі та сервіси, де діджитал технології і є самою суттю бізнесу та нових напрямків.
2. Вони надіються, що місцеві чи західні інтегратори їм поставлять все, що вони захочуть – «достатньо грамотно зробити ТЗ і далі контролювати». Насправді, на фоні сотень фірм – є не більше 5 великих інтеграторів в Україні, які можуть пропонувати справжні рішення 4.0, включно горизонтальною чи вертикальною інтеграцією. І проблема не тільки в кількості промислових інноваторів, – проблема в самих замовниках, що рідко ставлять високі вимоги щодо інноваційного чи технологічного рівня.
3. Більшість директорів мають також уявлення, що створення портфеля поточних проектів,  синхронізованого з напрямками технологічної модернізації, – цілком достатньо для розвитку АСУ-ІТ на підприємстві. І дехто думає, що це і є цифрова трансформація. Перший наслідок таких підходів бачить весь ринок – це нуль інвестицій в інноваційні проекти та в розвиток власного персоналу. Важить тільки та виключно «ціна проекту». Насправді, це дуже далеко від того рівня розуміння digital vision & strategy, що мають сьогодні інноватори, згадані вище як ‘digirati’. Навіть аграрії сьогодні в цьому обганяють промисловців – приклад Kernel у вище згаданому аспекті є показовим.

Резюмуючи, – ми справді зачекались на свою технічну еліту, на своїх CDO (Chief Digital Officer) чи DTO (Digital Transformation Officer). І це виклик не тільки для директорів АСУ-ІТ промислових підприємств, але також для їхніх СЕО/CTO. Пора  змінювати відношення до цифрових технологій.

 

D. Виклики для ВНЗ та НАНУ

 

1. Слабкі комунікації – як внутрішні, так і зовнішні. Як одна кафедра в середньостатистичному українському ВНЗ має дуже приблизне уявлення чим займається інша, – так і один інститут НАНУ може взагалі не знати про напрацювання іншого. Але ще більша проблема в комунікаціях назовні – вони майже нульові в напрямку комунікацій до учасників ринку. І це є головною причиною, чому довіра комерційних організацій до державних установ – і які ще й досі зберігають величезний потенціал R&D, – є низькою. Це, мабуть, важко визнавати, – але намагаючись залучити ці заклади до ери 4.0, ми спочатку маємо визнати, що їхня культура – глибоко в минулому столітті, – в пострадянському 2.0.
2. Інтеграція в грантових проектах. Видається на те, що ВНЗ-НАНУ мають куди більшу обізнаність в грантових програмах як Horizon 2020 та подібні. Але спрямування їх зусиль чомусь виключає українські підприємства з цих альянсів. Як правило, держ установи просто «освоюють бюджети» – ніякого суттєвого впливу на вітчизняні ринки це не має.

В цілому, «вийти за рамки» Системи, що й досі не реформована – ще один їх спільний виклик. Разом з тим, наш досвід показує, що в цій сфері є вже немало своїх інноваторів, яким це вдається.
**********
Що стосується інших гравців екосистеми – в тому числі, чисельних інноваційних та просвітних центрів, кластерів та хабів, яких все більше в Україні – виклик очевидно в об’єднанні. Засадничі принципи є в нашій Хартії 4.0, що вироблена рік тому.
Ми маємо об’єднуватись навколо спільних програм по розвитку українських промислових хайтек сегментів. Галузі та сегменти з Industrial Engineering (машино-приладо-судо-авіа та інші будування, комплексний інжиніринг, переробні підприємства з високою доданою цінністю) є драйвером розвитку в 4.0 в Європі та світі. І допоки вони не запрацюють у нас, головними споживачами українських розробників та талантів залишаться чужі економіки інших держав. Тому – менше розмов про «велич та геніальність наших стартапів», більше фокусу та об’єднання в співпраці та модернізації тих, хто реально виробляє матеріальні продукти, якими всі ми користуємось. Й на кому базується українська економіка.
І немає вже такого великого значення «державна підтримка» – якщо бізнеси будуть об’єднані навколо цих спільних викликів, держава та уряди ніде не подінуться.
Зустріч 14 грудня покаже, наскільки ми усвідомлюємо та готові приймати ці виклики – запрошуємо.