Не тільки стартапи! –  кращий фокус на трансфері технологій та інтеграції з глобальними брендами

Через тиждень ми побачимо вихід 1-го повноцінного гайду – аналітичного огляду «Lansdcape Industry 4.0 in Ukraine». Він досить змістовний (76 стор), містить багато аналітичної та довідкової інформації. Попередньо починаємо знайомити нашу аудиторію з цим гайдом – й тим більше, що він містить чимало багато висновків та спостережень, які контрастують з стереотипами про інновації в Україні. Як наприклад цей розділ – про пріоритетність фокусу на трансфері технологій, – а не на стартапах. Далі – цитуємо.

Тема розвитку інновацій дуже популярна в Україні – особливо в ІТ-сфері та університетах. ІТ-галузь по праву можна вважати драйвером інноваційного розвитку країни. Водночас, й коли ми дивимось на те, які формати чи методи розвитку інновацій практикує галузь, ми знаходимо переважно стартапівський рух.

Визнаючи цей напрямок розвитку як зародковий серед промислових хайтек і тому дуже необхідний, ми, все ж, сумніваємось щодо його пріоритету №1 по відношенню до вимог промислових ринків. Є щонайменше 3 категорії причин сумніватись в тому, що стартапи здатні значно підвищити інноваційний потенціал промислових галузей:

  1. В Україні – й не зважаючи на роки просування молодіжного стартапівського руху, – є дуже мало справжніх стартапів, які показують високі результати в Індустрії 4.0. Серед наших гравців на лендскейпі фірм, віком менше 3-х років роботи на ринку фактично немає. Отже, варто визнати, що

    головні інноваційні пропозиції виходять від зрілих, досвідчених компаній, які вже давно на ринку.

  2. Одна з причин цього стану – в напівзруйнованих інноваційних екосистемах. Варто детальніше заглибитись в будь-яку галузеву екосистему й ми побачимо, що жодна з них немає належних елементів для проходження 3-го, фінального етапу інноваційного циклу – зони тестування. Тобто, в Україні майже немає серйозних лабораторій, Центрів R&D, центрів прототипування, тощо, де можливо було б доводити до серійного запуску новий, складний, промисловий продукт. Це можливо, радше тільки в області чистого програмного забезпечення. Але ж, в Індустрії 4.0 маса інших, хардверних технологій. Іншими словами, – як можуть допомогти конкурси та інкубатори, коли чергова «проривна ідея», навіть упакована в красиві презентації, не буде мати належних ресурсів та умов для тестування MVP?
  3. Але навіть за умови наявності деяких з таких центрів (наприклад, як КБ «Південне»), яким чином можна конкурувати зі світовими конкурентами, коли розміри інвестицій на інновацій абсолютно неспівмірні? Тобто, бюджети українських розробників на розробки нових продуктів в Індустрії 4.0 в рази відрізняються від західних конкурентів.

Ці 3 причини частково пояснюють, чому наприклад, маючи програмістів на порядок більше, ніж в такій країні, як Ізраїль, ми випускаємо складних, високотехнологічних продуктів на порядок менше. В інноваціях 4.0 мова йде точно не про кількість мізків чи робочих рук, – мова радше про якість екосистем.

З іншого боку, цим тезам можна протиставити 2 серйозні контр-аргументи. По-перше, інновації та інноватори в нас все-ж, є – інакше про що цей огляд? Навіть, якщо це більше звужено до не дуже складних пристроїв, і тим більше до програмного забезпечення, – ми можемо вносити свій вклад в розвиток світової Індустрії 4.0.

Але ще більш серйозним виглядає другий аргумент. Мова про темпи впровадження існуючих технологій. На українському ринку давно присутні всі світові вендори і є сотні інтеграторів АСУ-ІТ. І в той же час, по темпам проникнення як традиційних (3.0), так і нових (4.0) технологій Україна значно поступається не тільки передовим країнам, але й своїм сусідам – як РФ, а сьогодні все частіше також Білорусії та Казахстану.

Отже,

якщо наші підприємства  – маючи рівень загальної автоматизації на рівні 50%, по якихось причинах не впроваджують сучасні інноваційні технології, то як їм допоможуть стартапи?

Наш другий аргумент полягає в тому, що не потрібно «зациклюватись» на стартапах чи «проривних» інноваціях. Набагато важливіше розібратись в тому, чому настільки важко й складно йде впровадження давно існуючих технологій.

На думку багатьох наших експертів руху 4.0, причин низьких темпів впровадження всього три

  1. Обмежений доступ до фінансового ресурсу не дозволяє підприємствам проводити більш масштабні модернізації чи ініціювати нові проекти
  2. Низький рівень освіти та бізнес-культури ринку спричинює низький пріоритет хайтек технологій серед інших напрямів інвестицій. Тому навіть досить прогресивні підприємства «тягнуть» з впровадженням нових технологій – вони не розуміють, що це давно вже один з ключових факторів їх конкурентоздатності.
  3. Низький рівень промоції та доказової бази з боку інноваторів та провайдерів нових продуктів та рішень. Наприклад, в таборі інноваторів на лендскейпі 4.0 ми знаємо тільки 1 компанію, що системно продукує сучасні юз-кейси та успішні історії, – мова про IT-Enterprise. Не маючи чітких та явних доказів «що це дасть», замовники не поспішають з інвестиціями.

Окремо варто зазначити низький рівень співпраці наших інноваторів з підрозділами R&D великих корпорацій в Індустрії 4.0. Корпоративні венчурні фонди – це класичний інструмент підтримки та розвитку інновацій в різних регіонах світу. Саме завдяки їм, на світ з’являються нові інноваційні продукти та рішення. Поки що, в Україні ми не знаємо про подібні ініціативи світових гігантів в області Індустрії 4.0. Натомість, відомо про широке використання ресурсу наших ІТ розробників для інших інноваційних компаній закордоном. Вони частіше всього йдуть 3-ьою ланкою (tier3) в розробках продуктів – тобто, як “сировина” або напів-фабрикат до продукту, що брендується та виводиться на ринок вже зовсім під іншою торговою маркою.

Це означає, що в результаті ми не попадаємо в інноваційні, технологічні екосистеми світових брендів, які дуже швидко нарощуються, і яким належить левова частка ринку промислових застосувань – в тому числі в Україні.

Іншими словами, якщо в один прекрасний день, наш замовник, наприклад з Нафтогазу, дозріває до використання продукту digital twins для завдань обслуговування, в нього виникне всього 2 запитання

  • На якій платформі ІІоТ буде це рішення
  • Чи є на ринку готовий продукт, що реалізує ідею digital twins саме для свого типу чи моделі установки

Обидві відповіді стосуються технологічних екосистем великих брендів. Й сьогоднішня вірогідність знайти там українські бренди близька до нуля.

Партнерські, технологічні екосистеми глобальних брендів включають сотні розробників зі всього світу – від великих та відомих компаній, як на цьому рис., так і інноваційні стартапи та системних інтеграторів регіонального рівня.

 

Таким чином, й з точки зору росту конкурентоздатності наших підприємств, завдання трансферу та прискорення темпів впровадження готових технологій 4.0 в Україні, а також інтеграції наших розробників в екосистеми глобальних брендів є набагато більш важливим, ніж пошуки та вирощування «проривних стартапів», що виходять на ринок виключно зі своїми ідеями й стартують «з чистого листа».

Якщо всі учасники ринку це усвідомлюють, то фокус акторів, які управляють екосистемним розвитком має бути на інших елементах та інструментах, як –

  1. Потужні, масові кампанії по освіті та просвіті ринку. Зокрема, сюди ж відносяться завдання по створенню бізнес- та юз-кейсів – на потоці та для кожної галузі.
  2. Створення дорожніх карт цифрової трансформації. Подібний проект вже стартував в АППАУ в харчовій галузі. Такі карти формують стратегічні орієнтири для цілих секторів та галузей, а також базуються на проходженні п.1 вище.
  3. Створення бенчмаркингових зразків, які можуть служити прикладами для інших підприємств. В 2018 році ми вивели в топ кілька таких історій з підприємствами «Інтерпайп» та ПАТ «ФЕД». Ці приклади показові, що зрозуміти – успіхи та високі виробничі показники досягнуті там, не тому що туди зайшли «проривні стартапи», а тому, що підприємства системно й планомірно інвестували в свій розвиток впродовж років й використовуючи кращий потенціал, наявний на ринку – й саме серед місцевих розробників та інтеграторів.
  4. Стимулювання трансферу готових технологій з НДІ. Більшість напрацювань в цих установах потребують аудиту, але далі – найбільш конкурентоздатні розробки, – мають активно просуватись до кінцевих замовників з використання різноманітних інструментів сучасного маркетингу. Нагадаємо, що в лендскейпі 2019 присутній аж 1 такий НДІ – це компанія МЕЛТА з інституту металофізики НАНУ.
  5. Залучення до співпраці з підрозділами R&D великих корпорацій. Штаб-квартири гігантів як Siemens, Schneider Electric, Bosch, Microsoft, IBM, GE та інших з задоволенням інвестують в розвиток інноваційних стартапів та компаній в Ізраїлі, Мексиці, Індії – але подібних спроб немає в Україні. Хорошим прикладом в русі 4.0 є наразі тільки компанія Phoenix Contact – мова про xplore New Automation Award, в яку залучено близько 10 українських університетів.
  6. Інтеграція в мережу Digital Inovation Hubs (фонд I4MS/Horizon 202), який вже кілька років на пільгових умовах пропонує готові рішення з Індустрії 4.0 в області великих даних, робототехніки, ІоТ та в інших сегментах. Вони доступні також для України.

 

**********

Кожний подібний розділ та висновки в аналітичному огляді підкріплюється інтервю з експертами ринку. В даному випадку тези про пріоритетніть трансферу технологій та залучення корпоративних венчурних фондів від великих брендів коментує Володимир Патрахін, технічний директор «Індасофт-Україна», провідного інтегратора та дистрибутора General Electric.

Повний гайд  в е-версії вийде 11 липня. А 18 липня ми запрошуємо вас на офіційну презентацію нового лендскейпу та конференцію «Експорт та міжнародна співпраця в Індустрії 4.0». Всі учасники отримають також друковану версію цього огляду.


 

 

Олександр Юрчак
Нет Комментариев

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт: