Друга версія українського ландшафту Індустрії 4.0 пропонує огляд більше 60 компаній, розподілених по критеріям технологій та застосувань Індустрії 4.0. В огляді також є короткий аналіз головних викликів та подальші кроки, що здійснюються в рамках виконання положень Національної стратегії Індустрії 4.0.

 

Головні зміни та прогрес з 2017

 

1-ша версія ландшафту 4.0 вийшла в 2017. Тоді – заохочені 1-им загальноукраїнським конкурсом інноваторів 4.0, що проводився разом з CIS-Events, – ми подумали, що варто б ці результати використати для створення 1-го ландшафту. Він появився восени 2017 – деталі можна переглянути тут.

 

Підходи до створення цієї 2-ої версії містять наступні зміни:

  1. Ми концентруємось виключно на українській екосистемі інноваторів (ландшафт 2017 містив близько 20 західних брендів – вендорів). Це вилучення вендорів, обумовлено, в першу чергу, намаганням більш ясно визначити та зафіксувати розвиток українських інноваторів та розробників.
  2. Ми розділили всіх інноваторів по 2-м критеріям сегментації – технологіям та застосуванням. Відповідно ви бачите нижче 2 ландшафти.
  3. Цей випуск – не закінчення, а радше середина проекту сегментації та профілювання кращих українських інноваторів, – попереду ряд подій які мають на меті освітлення їх здобутків та просування. Іншими словами, якщо 2017-го 1-ша версія була спонтанною спробою, зараз ми йдемо більш цілеспрямовано й з більш глобальними цілями.

Застосування технологій 4.0 для Індустрії 4.0 (виробничі процеси в Промисловості, Енергетиці, Транспорті та Інфраструктурі) – є головним критерієм фільтрації, як і в 2017. Тобто, компанія яка має сучасні продукти чи рішення в Банках, Рітейлі, Сільському господарстві чи Телеком, але немає їх сегментах Індустрії 4.0 сюди апріорі не може попасти. Це зроблено, в першу чергу, для потенційних українських замовників – вимоги та підходи для промислових застосувань відрізняються, – вони мають певну специфіку, назагал є більш жорсткими й мають вищий поріг входу.

 

Технологічна сегментація ландшафту

 

Технологічний ландшафт 4.0 включає 62 компанії, що розподілені по 16 сегментах + 1 по системній інтеграції.  Останній є найбільш чисельним (21 компанія), що є логічним – чимало системних інтеграторів та технологічних компаній в Україні давно пропонують рішення на базі нових технологій, але які походять від західних вендорів. Переглянути повний перелік в хлс можна тут.

 

Серед технологічних сегментів лідирує сегмент Big data / AI / ML – тут знаходиться 15 компаній, що мають власні продукти та рішення на цих технологіях для промислових застосувань. На другому місці сегмент ІоТ-пристроїв (12 компаній), на третьому – AR/VR (11).

Отже, порівнюючи з 2017 роком ми фіксуємо прогрес по кільком напрямам

  • Загальна кількість компаній виросла не дуже – якщо в 2017 ми нараховували близько 50 компаній, нинішній ріст до 62 не надто вражає. Все-ж, варто сказати, що в лендскейпі 2017 було чимало «непромислових» компаній – зокрема, з сільського господарства та В2С сегментів. Це було зроблено за браком більш профільних та справжніх інноваторів 4.0. Зараз таких відхилень майже немає.
  • Натомість, і якщо брати ситуацію по окремим сегментам – ми бачимо швидкий ріст в області big data, drones, AR/VR, 3D, cyber-security.
  • Ми також бачимо появу нових сегментів, яких не було в 2017 – UGV (Unmanned Ground Vehicles, – Безпілотний наземний транспорт), digital twins, cyber-security, blockchain, advanced materials

Мала кількість учасників в окремих сегментах або ж слабкий ріст по відношенню до 2017 стосуються як зовсім нових сегментів, а також фактору «порогу входу». Тобто, важко зростають сегменти, які пов’язані зі значно більшими інвестиціями в hard або ж, з повними, складними рішеннями – це сегменти як IIoT платформи, digital twins, UGV (безпілотний наземний транспорт) та robotics. Великі інвестиції в розробки, відсутність стратегій розвитку на глобальних ринках, а також слабкий попит від внутрішньому ринку є головними чинниками у відставанні в цих сегментах.

 

Сегментація по застосуванням

Сегментація по застосуванням включає 14 популярних в світі Індустрії 4.0 сегментів. На них ті самі 60+ компаній, але розподілених по сферам застосування (applications). Безумовно, такий розподіл має, по ідеї, бути ближчим до замовників. Й особливо, коли ми говоримо про класичні (3.0) застосування, але які вже розвиваються на техно 4.0. Наприклад, як Remote control чи MES (Manufacturing Execution Systems), які все частіше базуються на платформах та хмарних сервісах, а також включають мобільні додатки mApps.

Отже, ми бачимо найчисельнішими ті сегменти, які типово унаслідують технології та попит з 3.0:

  • Remote monitoring and control – 13 компаній.
  • Data-driven analytics – 12.
  • Digital design and simulation – 7.

Сегмент Predictive maintenance також включає 7 учасників. Водночас, рівень їх рішень в сенсі надійності та функціональності – ще дуже різний.

Прогрес з 2017 тут важко оцінювати – 2 роки тому ми не робили сегментацію по застосуванням. Єдине, що очевидно – рівень нових видів Human-machine collaboration значно виростає за рахунок технологій VR/AR.

Також, українським замовникам варто звернути увагу на сегменти Value chain optimization та MES/APS. Як правило, саме вони стосуються найбільших викликів Індустрії 4.0 по інтеграції виробництв. Й тут українські рішення та інтегратори є – хоча й небагато.

 

 Сегментація фірм – інноваторів

Ми розміщуємо в цих ландшафти інноваторів різних видів, тому варто і їх сегментувати.

    • Справжні продуктові інноватори: таких – що виробляють власні продукти та рішення, близько 50%. Типові приклади – Infocom Ltd, SmartEAM (IT-Enterprise) чи Fractal. Ці компанії виробляють закінченні продукти та рішення, що мають референції як в Україні, так і закордоном.

Infocom ltd – UGV strategy and portfolio from APPAU_Ukraine – типовий інноваційний портфель інноватора 4.0. По суті, Інфоком Лтд створює в Україні новий, цілий сегмент ринку.
  • Сервісні компанії – розробники: це компанії що виробляють програмне забезпечення під проекти та замовлення. Таких компаній в нашому переліку – близько 20%. Чи доходять вони до рівня продуктів? Очевидно, в ряді випадків так, інколи ні. Складність розуміння цієї ситуації в тому, що тут мова йде про аутсоурсингові компанії (Luxoft, SoftServe, Lohika, Infopulse тощо). Ми точно знаємо, що вони працюють в промислових сегментах та мають дуже гарні референції. Але що достеменно вони там роблять, які їх детальні use-cases, продукти та рішення – публічної інформації майже немає. Так само як і інформації про хоч якусь орієнтацію на українського замовника.
  • Інтегратори АСУ-ІТ – їх близько 30%. Це фірми, що здатні впроваджувати повні, закінчені рішення «під ключ» як з апаратною, так і програмною частинами. Типові приклади, – це інтегратори АСУТП як «Нафтогазхім Сервіс», «Азов-контролз» чи «Інфоком Лтд». Вони базуються на рішеннях великих міжнародних вендорів (Yokogawa, Emerson, Rockwell Automation, Siemens, Schneider Electric…), тому їхня 4-ульна приналежність в цьому ландшафті стосується, перш за все, використання відповідних продуктів та рішень їх вендорів.

 

Кращі приклади по технологічним сегментам

Чи всі фірми на цьому лендскейпі є однаково інноваційними? Звісно «ні» – саме тому, й потрібна сегментація. Сортування зайняло в нас чимало часу і версії, що ви бачите – все ще не кінцеві. Майже неможливо зрозуміти з сайтів рівень use-cases з аутсоусерами. Дуже складно знайти промислові інновації серед стартапів. Й навіть серед зрілих й вже визнаних постачальників продуктів є свої складнощі – особливо, коли фірма себе реєструє мало не в усі сегменти.

Але зрештою, в нас є справді дуже достойні фірми та яскраві приклади інновацій 4.0. Ось буквально десяток прикладів з різних сегментів:

    • Infocom Ltd (Запоріжжя) – є мало не єдиним українським розробником в сегменті UGV (безпілотного наземного транспорту), який створив цілий портфель нових продуктів. Це безпілотні авто, роботизовані платформи для охорони, пожежної безпеки та для військових цілей, інша військова безпілотна техніка, хайтек продукти для сонячної енергетики та для інфраструктури електротранспорту.
    • SmartFactory (IT-Enterprise, Київ) – є також українською розробкою MES/APS, що дуже затребувано промисловими підприємствами, коли вони проходять етапи автоматизації ліній та машин. IT-Enterprise має також цілий ряд інших сучасних продуктів й начастіше фігурує в сегментах 4.0. Зокрема, українським замовникам добре відомі їх рішення управління активами SmartEAM та управління закупівлями SmartTender.

IT-Enterprise є також українським лідером з демонстрації рішень 4.0 серед українських замовників. Подібні кейси є фактором №1, щоб стимулювати попит на ринку. Щодо конкурентоздатності та інноваційності – такі рішення вже доказали свої переваги по відношенню до зарубіжних аналогів, – як час впровадження, гнучкість, функціональність, а головне – набагато краща доступність.

  • SoftElegance (Київ) – одна з перших аутсоурсингових фірм, яка після успішних впроваджень в США повертається до українського ринку. Рішення компанії в області предиктивної аналітики та предиктивного обслуговування вже звернули увагу ДТЕК й кількох інших українських замовників.
  • Molfar Technology (Суми) – одна з небагатьох молодих фірм, що вийшла зі стін Університету (СумДУ), й має гарні розробки та рішення в кількох дотичних областях – AI/Drones/Machine vision.
  • Boost-VR (Харків) – подібно до Molfar, вихідці з ХАІ, й мають ряд рішень для промислових виробництв та енергетики в області тренажерів та симуляторів.
  • В сегменті Robotics виділимо розробника – інтегратора Triada-Welding з Запоріжжя. Їхні робототехнічні комплекси в області зварювання мають великий попит в Україні. Й хоча вони базуються на роботах Yaskawa, комплексні рішення «під ключ» – за інженерною компанією, крім того, компанія чимало експериментує в областях AR/VR та 3D.
  • Цікавими є приклади в області 3D як київські IMATEK Sprybuil та “Червона Хвиля». Перші можуть робити складні рішення – аж до 3D ферм, другі є виробником українських 3D-принтерів, і як сказано на їхньому сайті – це найшвидші в світі принтери. А “Червона хвиля” винайшла інноваційну технологію 3D друку, що дозволяє значно економити витрати титану для авіакосмічної галузі.
  • Melta (Київ)– одна й мало не єдина знахідка, яку ми недавно знайшли в НАНУ, і яка може запускати цілі виробництва, в основі яких їх ноухау по нанокристалічним матеріалам.
  • 482.solutions (Одеса)– відомий в Україні провайдер блокчейн рішень для енергетики, промисловості та інфраструктури. Сегмент блокчейн вперше фігурує на нашому лендскейпі.

 

Маркери росту промислових хайтек

Ці ландшафти встановлюють чимало маркерів – своєрідних паростків росту та надії відродження промислових хайтек.

  • Потужний інноваційний потенціал – на будь-які потреби

В цілому,  кількість та якість фірм в Україні є достатньою, щоб задовольнити самі різноманітні інноваційні вимоги вітчизняного замовника. Більше того й на що ми звертали увагу в проекті Національної стратегії Індустрії 4.0 –

потенціал розробників значно перевищує внутрішній попит та платоспроможність.

Для українського замовника це означає, що вибирати є з кого – водночас, це потрібно робити розумно та відповідально. Адже майже третина інноваторів, вказаних на ландшафті не дуже бажає працювати на місцевому ринку в силу як низької платоспроможності, так і культури замовника.

  • Вклад в відродження інноваційних екосистем.

Якщо екосистеми – коріння та фундамент інновацій в промисловості, то дуже важливо розуміти, хто піклується цим корінням. Зазвичай, в Україні прийнято критикувати аутсоурсерів. Дійсно, серед великих компаній важко знайти будь-кого, хто проявляє інтерес до розвитку Індустрії 4.0 в Україні, не кажучи вже про освіту-просвіту вітчизняного ринку. Для більшості таких компаній Україна – просто місце проживання та джерело дешевих, якісних мізків.

Але ось інший приклад. «Прогрестех Україна» теж працює переважно на аутсоурсинговій моделі – мова про проектування в авіаційній галузі. Але демонструє при цьому зовсім інший рівень по відношенню до місцевої галузевої екосистеми. Вони серйозно інвестують в:

  • Загальноінженерний рівень та підтримання базових інженерних спеціальностей в ВНЗ (машино- та авіа-будування, електроніка, електротехніка, проектування).
  • Підтримку рідкісних промислових інкубаторів як Sikorsky Challenge
  • Залучення та виробничу кооперацію інших підрядників та інженерних компаній в Україні.
  • Просування на цьому ринку єдиних стандартів в області ВІМ.
  • Створення єдиного українського маркетплейсу інженерних компаній орієнтованого на експорт.

Разом з іншими компаніями – активними учасниками руху 4.0 та АППАУ, це дає нам всім надію на відродження потужної колись інноваційної екосистеми промислових хайтек.

  • Аутсуорсинг інженерних послуг vs експорт

Приклад «Прогресстех-Україна» також цікавий тим, що компанія виросла за останні 5 років з 50 до 600 інженерів. Все це завдяки глобальним замовникам як Boieng. Українські інженери чудово себе зарекомендували в якості одного з глобальних Центрів експертизи цього світового виробника. А джерелом кадрів є «Київський політехнічний інститут».

В подібній моделі та динаміці розвитку рухається миколаївський MDEM – компанія, що проектує морські судна для голландського DAMEN. І подібних компаній на нашому ландшафті чимало. Тому, мова не тільки про аутсоурсинг софта –

є чимало інших інженерних послуг в Індустрії 4.0, з якими можливо й потрібно інтегруватись в глобальні ланцюжки цінності.

В Національній стратегії 4.0 ми аргументували, що нічого “поганого” в цьому немає – навпаки, це перший та дуже важливий крок як до створення нових робочих місць, але також до того, щоб ,в прямому сенсі врятувати десятки інженерних спеціальностей, які швидко щезають з освітнього портфелю наших ВНЗ через занепад внутрішнього ринку та попиту.

Важливо тільки, щоб з часом за такими послугами слідував експорт продуктів та рішень. Серед продуктових експортерів на ландшафті вкажемо такі компанії як Infocom Ltd, ITEnterprise, WebHMI, «Червона хвиля», Sprybuild, Kwambio, MELTA, Leantegra, Fractal та багато інших.

  • Залучення фондів та донорів

За відсутності державної підтримки, залучення фондів та донорів до фінансування інновацій є питанням надзвичайної ваги. Все ще дуже мало компаній на нашому ландшафті отримує таку підтримку, але вони є, –

  • В травні Greencubator анонсував, що Британський Інститут зварювання придбав українську систему 3D-друку xBeam від “Червоної Хвилі”. Але варто знати, що до цього компанія отримала грант в рамках програми «Кліматичні інноваційні ваучери», а ще раніше в 2017 виграла 1-шу фазу в програмі Horizon 2020. Таким чином, отримані кошти компанія змогла використати для доведення свого продукту до належного рівня.
  • Molfar Technologies рухається подібним чином. Компанія приймає участь також в зарубіжних конкурсах та інкубаторах й виграє гранти там.

5 тис євро – це “вишенька на тортику”. Сам “тортик” – це 45 тис євро, грант який Molfar отримав від польського фонду PARP. Європейські фонди є відкритими для українських компаній і вони є чисельними як на пан-європейському рівні, так і на рівні національних фондів.

  • Гарною новиною є також той факт, що в Україні з’являються вітчизняні корпоративні інноваційні фонди. Зокрема, ДТЕК фінансує інновації таких компаній як QRSmarty, SoftElegance, 482.Solutions.
  • Інший приклад фінансування – одеська Лабораторія робототехніки та мехатроніки «Міронафт» отримала з місцевого (!) фонду бюджету громади 5 млн гривень, й придбала чимало обладнання для своїх розробок та Центру 4.0.

Звісно, це тільки перші сигнали й в цілому, фондів в Індустрії 4.0 дуже не вистачає. Але, все-ж, ми бачимо, що можливості є і всім інноваторам потрібно їх краще використовувати

 

Головні виклики розвитку інноваційного розвитку

Водночас, цей лендскейп добре відображає стратегічні виклики, які ми маємо в Індустрії 4.0 в Україні.

  1. Загальні низькі темпи інноваційного розвитку в промисловості

Ріст кількості компаній на 24% – умовний. В 2019 ми говоримо радше про кращий облік, ніж про появу на карті  4.0 справді нових інноваторів. Не зважаючи на величезний хайп в Україні навколо стартапів чи ІТ, все ще дуже мало компаній реально має якісні, інноваційні продукти в області Індустрії 4.0. В Україні є близько 2 тисяч фірм-розробників, так чи інакше дотичних до Індустрії 4.0. Отже, 60 компаній – це зовсім мало. Перш за все, це пов’язано з відсутністю будь-яких державних політик та слабким внутрішнім ринком в області промислових інноваційних розробок та застосувань. Сфера Індустрії 4.0 всюди в світі керується національними, державними політиками – в Україні вони й досі відсутні.

 

2. Хибний фокус: «проривні стартапи» замість трансферу технологій

Ми маємо в країні також значні «ідеологічні» перекоси в спрямуванні колективних зусиль. Наприклад, маса стейкхолдерів – державні установи, ВНЗ, донори, і навіть великі замовники як ДТЕК, чомусь вирішили, що майбутнє інновацій (в тому числі в промисловості) – за «проривними стартапами».  Але не зважаючи на сотні тисяч євро викинутих на різноманітні інкубатори та акселератори, майже обов’язкові програми вирощування стартапів в ВНЗ, ми чомусь не бачимо цих «проривних стартапів», які мали б зробити революцію в промислових хайтек. Ринок інновацій на 95% як належав, так і належить західним вендорам та їх інтеграторам. В чисельних роботах АППАУ, ми неодноразово пояснювали, що

в поточних умовах – а саме напів-зруйнованих інноваційних екосистемах та відсутності необхідних, важливих їх елементів як технопарки, потужні R&D центри та лабораторії, – в складних, наукоємних розробках просто неможливо робити інновації світового рівня.

Як не буває молока без корови, так і не буває інновацій без розвинутих екосистем. Власне, наш лендскейп це і доводить – чуда за 2 роки не сталось. Молодих фірм чи справді інноваційних стартапів, як Molfar Technology чи Boost-VR на карті 4.0 зовсім мало. Більшості вказаних там компаній вже чимало років, й найбільш потужні як Infocom Ltd чи IT-Enterprise відбулися ще в 90-их. Тому ще раз – фокус, фільтрація чи подальші пошуки «проривних стартапів» є хибними стратегіями в українському контексті. В стратегії модернізації української промисловості ми маємо радше говорити про трансфер технологій до українського замовника і як його прискорити. Іншими словами, сучасних технологій, доступних для промисловців– море. Питання в тому, чому так повільно вони впроваджуються – адже по більшості технологій (і навіть 3.0) Україна значно відстає не тільки від розвинутих країн світу, але й від своїх сусідів.

 

3.  Ігнорування світових трендів та – або слабкий фокус на найбільш проривних трендах

Якщо ж ми говоримо про експорт чи позиціонування наших екосистем на світовій арені, то тут є також кілька важливих викликів. Перш за все, варто говорити про відсутність швидкої консолідації та прогресу по пріоритетним сегментам, як предиктивна аналітика чи цифрові двійники. Ці тренди є топовими на світовій арені й здавалось би, маючи величезний ІТ, університетський та науковий потенціал, ми мали б швидко мобілізувати свої ресурси для того, щоб відповідати попиту.  Але, насправді, ці процеси йдуть дуже мляво.  Один з лідерів в предиктивній аналітиці SoftElegance  говорить, що саме поняття, термінологія, розуміння алгоритмів та шляхів реалізації в Україні в цій сфері на самому початковому рівні. Так само, не видно консолідації зусиль інноваторів в інших напрямах – як 3D чи AR/VR. Перші клуби Discovery 4.0, які запущені з метою саме подібної консолідації для експорту показують поки невисокий інтерес як ринку, так і самих інноваторів.

Можна також багато говорити про інші виклики – як слабку зовнішню підтримку, перш за все, з боку держави; слабку активність західних брендів по залученню до 4.0 своїх інтеграторів; мізерну кількість Університетів-НАНУ; слабке представлення окремих регіонів чи відсутність стратегічного планування серед замовників. Останнє – й особливо відсутність цифрових дорожніх карт з ясними пріоритетами щодо технологій та сегментів застосувань, які є в наших сегментах – не дозволяють інноваторам швидше орієнтуватись у власних розробках. А якщо немає внутрішнього замовника, внутрішнього попиту, то зайве говорити про потужний експорт чи прискорений ріст інновацій всередині країні. Принаймі, все це вірно для промислових хайтек. Головним наслідком цього стану є те, що ми просто марнуємо наш інноваційний потенціал.

Маючи його в рази більший (включно з наукою та кількістю розробників), ми все ще далеко до повноцінної інноваційної екосистеми 4.0, яка, наприклад, в Ізраїлі чи інших набагато менших країнах існує вже роками.

Більшість великих ІТ-компаній інтегрується в глобальні ланцюжки доданої цінності, де готові продукти чи рішення – й навіть якщо всі вони made in Ukraine, –  комерціалізуються вже під брендами західних виробників.

 

Наступні кроки

Але в цілому, ми бачимо багато позитивних зрушень. Ріст інноваторів, рівень їх реалізацій в черговий раз доказує, що Україна була, є і буде на карті високих технологій, в тому числі в сфері промислових хайтек.

Водночас, варто більш цілеспрямовано та свідомо розглядати  стратегічні виклики як вище. Вони вже неодноразово обговорювались в різних програмних документах АППАУ, руху Індустрії 4.0, в тому числі кроки по реалізації, які вже сплановані в Національної стратегії Індустрії 4.0 . В рамках цього проекту по оновленню та просуванню карти інноваторів 4.0 наступним є випуск повного гайду «Індустрія 4.0 в Україні» українською та англійською мовами.  Зайве говорити наскільки він важливий для експорту, але також для внутрішнього замовника – хоча б тому, що таких в Україні ще не було.

В рамках цих робіт ми плануємо найближчим часом наступні кроки:

  1. Проведення конференції на тему інноваційної екосистеми Індустрії 4.0. Вона запланована на липень в Києві в HUB 4.0. На цій події будуть відзначені також кращі українські інноватори по головним технологічним сегментам Індустрії 4.0.
  2. Випуск 1-ої версії повноцінного довідника «Індустрія 4.0 в Україні». В ньому будуть детально представлені фірми – інноватори 4.0, надані коментарі провідних експертів, а також інша довідкова інформація для всіх категорій стейкхолдерів.
  3. За наявності фінансування випуск англомовного варіанту такого довідника до кінця року.
  4. Профілювання лендскейпу на галузеві ринки. Зокрема, подібний лендскейп буде уточнений та, маємо надію, розширений для Харчової та переробної галузі вже в вересні 2019. Цей процес вже відбувається в рамках проекту побудови дорожньої карти цифрової трансформації цієї галузі.
  5. Також в рамках експортних стратегій для вітчизняної Індустрії 4.0 відбудеться черговий раунд перемовин з державними установами як Export Promotion Office та InvestUkraine. 3-ій рік ми намагаємось зсунути з мертвої точки тему представлення українських інноваторів 4.0 закордоном – маємо надію, що в 2019 конкретні зміни в планах на 2020 все-ж відбудуться.

 

В рамках підготовки цих заходів, й до липневої конференції в Києві ми запрошуємо потенційних партнерів та інноваторів 4.0 до співпраці – доповнення та уточнення даних по ландшафтах 4.0, а також випуску 1-го гайду українською мовою. Ми будемо раді також отримати ваші критичні зауваження, доповнення та інші висновки до цієї картини інновацій в українській Індустрії 4.0.

Звертайтесь за адресою info@appau.org.ua

Виконавча дирекція АППАУ

Михайло Федак
Нет Комментариев

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт: