Боротьба за таланти – як балансувати та скорочувати розриви з ІТ?

В Україні, мабуть, немає керівників промислових підприємств, які були б задоволені кадровою ситуацією. На нестачу кадрів  – від інженерів й до робітничих спеціальностей жаліються сьогодні всі. Боротьба за таланти визнається також в світі вирішальним фактором зростання для будь-яких хайтек індустрій, а зрештою – й для економік країн. Від того, чи буде йти молодь в ту чи іншу індустрію залежить її майбутнє. В Україні цей фактор «.. за таланти» поступово перетворюється на «знайти й утримати хоча-б когось більш-менш грамотного». Краща молодь давно мігрує в одну галузь – в ІТ, а також закордон. Як управляти цією ситуацією, враховуючи інтереси всіх ключових хайтек сегментів? І чи має ця тотальна міграція кращих талантів в ІТ перспективу розвитку України?

Різні аналітичні звіти АППАУ, що вийшли на протязі 2017-18 рр дозволяють візуалізувати «поле битви» у вигляді головних 4-х факторів впливу – конкурентної боротьби самих галузей, а також політик регуляторів – національних, секторальних та регіональних, що мали б балансувати цю боротьбу.

Звіт АППАУ «Індустрія 4.0 в машинобудуванні» вперше акцентує на факторі «боротьби за талантів» як жорсткій конкурентній боротьбі різних галузей, робить бенчмарк ІТ-індустрії й говорить, що  машинобудівники не мають шансів в майбутньому без техно 4.0. Звіт «Індустрія 4.0 та регіональні політики» каже, що ніякого фокусу на промислових хайтек наразі в регіонах немає. Головний висновок аналітичного звіту про «Інноваційні екосистеми в промислових хайтек» стосується незадовільних темпів реформи ЗВО на рівні державних політик. Натомість звіт «ІКТ – огляд та перспективи», підготовлений HiTech Office Ukraine дає детальну аналітичну базу, яка детально пояснює чому ІТ зростає на 25-35% щорічно – швидше, ніж будь-яка інша галузь.

В контексті питання боротьби за таланти, ці перші висновки задають дуже конкретний напрямок дискурсу для всіх стейкхолдерів 4.0

За відсутності ефективних регуляторів (національні, секторальні та регіональні політики) вигравати боротьбу за таланти буде завжди той, хто сильніший. Зараз це однозначно – ІТ-галузь!

Висновки цього першого огляду «боротьби..» не претендують на повноту, але є важливими для початкового розгляду багатьох стейкхолдерів, й перш за все, для планувальників стратегій хайтек в Digital Agenda Ukraine, а також промислових політик на рівні ЦВО та регіонів.

 

3 виявлені та визнані ролі ІТ –  явний конкурент за кадри, технологічний драйвер та бенчмарк в розвитку  

 

ІТ щороку зростають на 25-35% й планують подвоїти кількість програмістів до 2021 року, досягнувши планки в 200 тис працівників. Варто поставити собі питання, яким чином, галузь яка виникла буквально 20-25 років тому, раптом стала лідером по багатьом показникам, і вже точно – в привабливості для талантів? Відповідь на це питання важлива, оскільки не є секретом звідки ІТ бере собі кадри – більша їх частина йде не тільки з кафедр прикладної математики чи інформатики. А з чисельних, інших, в тому числі, інженерних кафедр – від механіки та гідравліки, електротехніки та електроніки, радіотехніки та промислової автоматизації і т.п. Наприклад, декілька кафедр автоматизації, ВНЗ – членів АППАУ, що ведуть статистику працевлашутвання своїх випускників кажуть, що більше 50% випускників направляється в ІТ-сектор, а велика частина студентів працює на ІТ-компанії ще з 2-го чи 3-го курсу. Таким чином, кошти які держава витрачає на підготовку спеціалістів різних інженерних професій викидаються на вітер. Важко собі уявити ці втрати в масштабах всієї держави й в рамках десятків та сотень технічних університетів.

Насправді, єдиної відповіді на запитання «як їм вдалося» немає. Й та яка найчастіше звучить – «програмістам більше платять, оскільки 90% ІТ-компаній працює на західні ринки», – є тільки верхівкою айсберга.

Всім промисловцям варто знати й інше про ІТ-галузь

  • Українська ІТ-галузь залучила інвесторів та міжнародні компанії, що відкрили роботу для молоді в 100+ R&D центрах
  • Більше 10 років ІТ-галузь цілеспрямовано й системно нарощує освітній потенціал. Й не тільки при університетах. В країні діє більше 70 корпоративних та загального доступу (приватних) шкіл навчання
  • В кожному обласному центрі сьогодні є ІТ-кластер, що займається на системній основі роботі з молоддю, включно, зі співпрацею з університетами
  • ІТ-галузь пройшла великий шлях консолідації та лобіювання своїх інтересів – сьогодні є до 5 асоціацій, декілька відомих ІТ-директорів є депутатами парламенту
  • Галузь створила системні інструменти для створення справжньої стартап-культури та розвитку інновацій – включно з чисельними інкубаторами, хабами, хакатонами тощо.
  • ІТ також налагодили системну роботу по своєму піару та покращенню іміджу всередині країні – сьогодні бути айтішником не тільки вигідно, але й «модно».

Таким чином,

за останні 10-15 років ІТ-галузь створила те, що не зробила ніяка інша в цій країні – вони зуміли побудувати переспективу для молодих, талановитих людей.

Отже, що робити промисловим хайтек сегментам сьогодні? Адже, виходить так, що з одного боку, ІТ- це технологічний драйвер для всіх, й тим більше в області 4.0. З іншого – всі кращі інженери мають кращу перспективу росту в ІТ-галузі. А не скажімо – в машино- (судо, приладо і т.д.) – будуванні чи інжинірингу, чи промисловій автоматизації. Чи зрештою – в науці чи освіті. Отже, це – пряма конкуренція за кадри й таланти.

В такому дискурсі є з головних питання, відповіді на які мають знати всі хайтек спільноти.

  1. Як ведуть себе головні інтересанти – промислові хайтек: чи бачимо ми динаміку позитивних змін у них й саме в контексті боротьби за таланти? Чи прагнуть вони залучати ІТ-сектор?
  2. Якщо вже говорити про конкуренцію за кадри, – то чи може бути ІТ-галузь не тільки конкурентом, але й партнером в розвитку вітчизняної промисловості, – адже це в світі «технологічний драйвер 4.0»? Й потенційно всі промислові сектори – це їхні клієнти. Чи має ІТ-галузь цілі та плани по розвитку промисловості?
  3. В якому стані знаходяться національні, регіональні та секторальні політики, які і мають регулювати ці питання диспропорцій та дисбалансів? Чи враховують вони сьогодні цю ситуацію тотальних перекосів на користь ІТ – причому найбільше тієї частини ІТ, що обслуговує західні економіки, а не українську?

Чи має ІТ-галузь свої цілі та плани – які вони?

 

Почнемо з розгляду 2-го питання. Якою є позиція самих ІТ-компаній – точніше тих секторів, що так чи інакше пов’язані з промисловими хайтек?

З 2016 в Digital Agenda Ukraine вперше було поставлено питання про те, що «ІТ – не самодостатня галузь, що працює сама на себе – а має бути інструментом, головним драйвером дигіталізації та розвитку всіх секторів економіки України». Чільники програми – Андрій Бірюков, керівник Hitech office Ukraine, Валерій Фіщук, координатор робочих груп (Cisco), неодноразово та на різних рівнях звертали увагу ІТ-компаній на необхідність глибшої інтеграції з іншими галузями. В русі 4.0, що був створений того ж року, був зроблений рішучий крок назустріч ІТ – АППАУ, як ініціатор створення національного руху, свідомо визнала ІТ лідером дигіталізації України й в Хартії було визначено лідерство ІТ-галузі в Індустрії 4.0.

На сьогодні картина виглядає наступним чином.

Немає питань щодо вкладу ІТ в більшості В2С секторів – е-урядування, публічні закупівлі, використання відкритих даних, швидке входження «цифри» в банкінг, рітейл та телеком, зрештою динаміка розвитку ІТ в агро-секторі – все це очевидні докази передової ролі ІТ в економіці країни.

Натомість в промислових сегментах все далеко не так очевидно. 2 роки, що минули, доказали що ІТ-галузь дуже далека від цього «лідерства». За виключенням декількох ІТ-компаній, в русі 4.0 не видно ніякої активності ІТ-сектору – домінують там як і раніше, вендори та інтегратори промислової автоматизації. Ми не побачили ні амбіцій, ні реальних пропозицій співпраці, ні зусиль в просвіті ринку чи в створенні попиту. Не склалась співпраця й з великими брендами ІТ чи великими ІТ-компаніями. Не менш важким виявилось завдання залучення регіональних ІТ-кластерів – стало очевидним, що більшість з них – це концентровані осередки, націлені на аутсоурсинг та експорт. Україна їх мало цікавить.

Прикладів, що ілюструють тези вище, в нас за 2 роки в нас достатньо, щоб стверджувати – ІТ-галузь надто далека, щоб бути лідером дигіталізації України в промисловості. Ми також не виявили ніяких секторальних програм розвитку, що мають цільові показники розвитку української економіки. Ми також можемо ставити питання про те, для яких економік ІТ-галузь готує на 2021 рік  200 тис працівників? – й особливо це питання цікаве в контексті домінуючого аутсоурсингу й різкого скорочення інженерних кадрів.

З огляду на труднощі залучення в рух 4.0,  склалось дуже чітке враження, що

багато великих ІТ-компаній просто використовують ситуацію з дешевизною кадрів на свою користь й інтенсивно перерозподіляють рештки потенціалу ВНЗ, створюючи власну розвинуту екосистему інновацій та підготовки кадрів.

На жаль (для промисловців), – далеку від викликів вітчизняних промислових хайтек.

З точки зору динаміки зростання, в Україні наразі є 2 галузі що зараз тримають передові позиції по більшості показників – це ІТ та Агро (=Сільське господарство). Але чи має перспективу цей дивний симбіоз «Земля і люди» для майбутнього економіки України – питання риторичне.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що наразі в Україні все визначають попит, вільний ринок та конкуренція. Причому конкуренція глобальна. Попит та платоспроможність значно більші на світових ринках В2С і де є низькі бар’єри входу – отже, це сформувало вектор розвитку ще багато років тому. Вітчизняні сектори банків, рітейлу, телекому, логістики – також виявились значно більш динамічними в дигіталізації, ніж промисловість, тому й там руху значно більше.

Звідси може слідувати ще один знайомий висновок – «це просто бізнес – нічого особистого». Звісно, яка різниця ІТ-компаніям де працювати? – головне, щоб замовники добре платили. Але хіба в інших галузях не так само? І якщо вже про кадри, то хіба це проблема ІТ, що інші галузі відстають від неї на 5-10 років? Хіба це проблема ІТ, що кращі мізки й таланти входять в одну окремо взяту галузь, й далі працюють на західні економіки? Хіба ми можемо звинувачувати бізнес, чи якихось керівників, що Україна все більше експортує і втрачає свій кращий актив – людей, і стає таким чином справжнім «донором для багатих»?

Давайте тепер поглянемо на промисловість – чому промисловці значно відстають й не можуть створити належний попит, максимально користуючись потенціалом ІТ, як це давно роблять інші галузі? Також очевидно, що вони програють боротьбу за кадри – в чому головні причини?

 

Попит «на цифру» та динаміка змін в промисловості

 

Динаміка розвитку в промисловості також є. Паростками позитивних змін можна вважати наступні приклади

  • Окремі ІТ-компанії є в вітчизняному русі 4.0 й вони яскраво доказують потенціал ІТ-сектору. Компанія ITEnterprise приєдналась до АППАУ в кінці 2016 р. й за 2 роки стала лідером руху. Проактивність менеджменту та готовність до співпраці проявляється на всіх рівнях – компанія є активним учасником Ради 4.0, ТК 185, експортного комітету, учасником розробки нових стратегій по 4.0, переможцем перших конкурсів по 4.0, ініціатором створення перших кейсів в Україні, спонсором чисельних акцій руху 4.0 та АППАУ. Фактично, IT-Enterprise різко підняли рівень бенчмаркингових показників в АППАУ та русі 4.0, що важливо для розвитку інших членів. Не менш динамічно розвивається співпраця з SoftElegance, що приєднались до АППАУ в 2018 році. Є також інші, менші ІТ-компанії і їх кількість зростає.
  • Interpipe з 2016 року проводить щорічні TechFest – технічні фестивалі, що популяризують інженерні професії, високі технології, науку та освіту. Це також безпрецедентний вклад корпоративного сектору України в залишки екосистеми, що мають стійкий тренд до деградації. Interpipe також вдруге є спонсором єдиної галузевої конференції «Індустрія 4.0 в промисловості» в Дніпрі, а влітку 2018 приєднався до Технічного комітету 185 «Промислова автоматизація».
  • Не менш цікавим та перспективним є інший приклад Дніпра, – проект Innovation Forepost агентства розвитку Дніпра, що має на меті створення сучасних індустріального та техно – парків. Це один з небагатьох прикладів успішного та системного фокусу на промислових хайтек в Україні.
  • DTEK разом з RadarTech та Unit.City влітку 2018 створили справжній прецедент для всіх промисловців Україні. Запуск їх акселераційної програми вперше показує чисельним ІТ-компаніям та стартапам, що промисловці та енергетики – «не мертві», що перспектива зростання є і тут, й що в ряді випадків набагато вигідніше тестувати свої MVP тут, в Україні, а потім вже виводити їх на міжнародні ринки. Ця програма також є першою сучасною конкурсною програмою в контексті того, що протягом років майже не було інших прикладів масового залучення в промисловість різних розробників.
  • Відродження окремих сегментів машинобудування підтримується та стимулюється великим компаніями в Харкові (як ФЕД) та Запоріжжі (Мотор-Січ). Ці компанії мають розвинуті програми співпраці з місцевими ВНЗ й замовляють щороку десятки молодих спеціалістів. Вони також підтримують програми підготовки на рівні ПТУ.
  • Певним прогресом є намагання різних гравців домовлятись між собою та разом проводити спільні дії. Група «Ре-індустріалізація», створена з представників 5 організацій та асоціацій, а також МЕРТ-у та офісу реформ КМУ провела масштабні регіональні заходи. В рамках одного з них, у Львові АППАУ вперше підписала Угоду з ОДА про співпрацю в розвитку промислових хайтек. Зокрема, як ключові завдання ставились питання по створенню Центру 4.0 та розвитку вже створеного, 1-го в Україні Digital Innovation Hub, й про залучення до обох -як промисловців, так і ІТ-сектору.

Отже прогрес є. Питання все ж, залишається те саме – чи це просто паростки – ще слабкі та вразливі, чи це вже стійкі тенденції, що захоплюють всі промислові галузі? І чи здатні ці та подібні дії протистояти тенденції потужного вимивання кадрів з інженерних професій?

 

Поле бою – це екосистеми

Коротка відповідь на питання вище – «ні». Ми добре знаємо, що програємо, як і те, що промисловці самі по собі (поодинці) ніколи не зупинять деградацію своїх секторів. Питання навіть не стільки у відставанні від ІТ чи інших галузей. Питання в зміні «правил гри». Адже за визначенням – «ця гра нечесна» – мова про нерівні умови конкуренції. ІТ – як і будь-яка сфера послуг, не потребує стільки умов для розвитку, як скажімо, машино-чи авіа-будування, чи інжиніринг. Всюди в світі подібні сектори підтримуються та стимулюються державою. Це і пільгова податкова система, це стимули для інновацій, дешеві кредити, це піклування про кадри, це розвиток екосистем тощо.

Потужні, розвинуті екосистеми є в епоху 4.0 і фундаментом інновацій, і джерелом кадрів. Якщо поглянути на ІТ-галузь, то ми побачимо наступну картину.

 

На всіх рівнях цієї піраміди промисловці сьогодні програють ІТ-шникам. І цей відрив тільки зростає. Візьміть для прикладу такий напрямок, як розвиток культури інновацій та стартапів в Києві. Сьогодні тут є як мінімум 5-7 організацій, що культивують цю культуру – iHub, HUB 4.0, IoT Hub, Kyiv IT Cluster, 1991, Unit.city і цей перелік можна продовжувати. Доля промислових інновацій в них менше 5%, більшість розробників працюють на В2С ринки. Натомість, в Києві немає жодного промислового інкубатора, який мав би на меті розвиток промислових хайтек. Такі приклади можна розбирати на кожному рівні.

І замість того, щоб потужно та консолідовано інвестувати в свої екосистеми – на якісно новому рівні, разом впливати на державні та регіональні політики щодо розвитку інженерних кадрів, більшість промисловців й досі намагається лобіювати свої виключно вузько-корпоративні інтереси.

Більшість з яких зводиться до фіскальних стимулів. Й де питання талантів в епоху 4.0 взагалі не стоїть.

 

Співпраця та партнерство – як головна рушійна сила в епоху 4.0

Щодо аналізу державних політик, їх детальний аналіз не входить в рамки цієї статті. Скажемо тільки, що на поверхні все виглядає ще дуже сиро. Простіше кажучи, держава ще не регулює ці диспропорції та дисбаланси, як потрібно було б. Але рух є та наміри є. Взяти для прикладу останній конкурс та фонд винахідництва, створений ДІФКУ та МЕРТ – він орієнтований на стимулювання саме «не-ІТ-шних» винаходів. Отже, уряд розуміє, що стимулювати розробників промислових хайтек потрібно.  Чимало хороших ініціатив зараз розробляються в МЕРТ та МОН. Але ще раз – в цілому, всі ці темпи змін та їх масштаби явно недостатні – їх потрібно значно нарощувати.

Головні напрямки скорочення розривів з ІТ та посилення їх ролі як партнера – «технологічного драйвера економіки України» (а не тільки конкурента) має лежати в наступних площинах

  1. Посилення ролі регуляторів всіх рівнів: національні стратегії, секторальні (галузеві) та регіональні мають ретельно розглядати існуючі дисбаланси та пропонувати ефективні шляхи їх вирішення й з фокусом на промислових хайтек.
  2. Зміна парадигм промисловців – перш за все в намаганні знайти та утримати самих дешевих працівників (включно з підрядниками та постачальниками послуг). Ця парадигма відкидає всі промислові сегменти в минуле століття й сприяє подальшій, швидкій деградації секторів. Адже «Польща» (ЄС) поруч і доходи там в рази вищі. Нова парадигма має полягати в тому, як будувати іншу перспективу для молоді. В цій країні – і в промислових сегментах також. Й робити це спільно.
  3. Це інше мислення та побудова керівниками нової перспективи розвитку мають на практиці включати комплекс заходів як швидку автоматизацію своїх підприємств, виніс на на аутсоурсинг та зовнішні підряди всього, що не стосується ключових виробничих бізнес-процесів та компетенцій, цілеспрямований ріст доходів персоналу, побудову системних політик рекрутингу та управління персоналом і т.п. (детальніше – див в звіті по машинобудуванню).
  4. Спільний фокус на створенні та розвитку власних інноваційних екосистем. Промисловці, а також відповідні державні органи мають спільно працювати над створенням в Україні центрів 4.0, технопарків, промислових інкубаторів, центрів R&D тощо.
  5. Створення системних механізмів та програм залучення ІТ-компаній до завдань промисловості, енергетики та інфраструктури. Прикладів як ДТЕК надто мало, – масштабні програми «ІТ-фікації» (дигіталізації) пром. секторів потрібні в кожній галузі, в кожному регіоні – і це також завдання місцевої влади.

В тому, що зробила ІТ-галузь немає ніяких секретів. Мова тільки про системні підходи та консолідацію зусиль галузевих гравців. Бенчмаркингові огляди по ЄС підтверджують, що головною рушійною силою в розвитку 4.0 є співпраця зацікавлених сторін. В Україні це все ще виклик.

АППАУ давно закликає гравців ринку швидше об’єднуватись в рамках руху 4.0 – в тому числі і для вирішення завдань підготовки кадрів. Зокрема, 3-ій рік ми активно лобіюємо 2 проекти на рівні держави

  • Повний аудит промислових хайтек і в якому має бути детальна оцінка кадрової ситуації як промисловців, так і інноваторів 4.0
  • Повний аудит екосистеми промислових хайтек. Загроза закриття чисельних інженерних кафедр ВНЗ є цілком реальною, як і знищення активів НАНУ.

В 2018 р. АППАУ запустила також власний проект – створення мережі Центрів 4.0, які мають завдання «переформатування» навчальних програм ВНЗ під потреби промислових хайтек, глибшої інтеграції з ІТ, але також кращої взаємодії з ринком по цілому ряду напрямків. Ці 3 проекти є першочерговими в переліку «анти-кризових» заходів, що пропонуються в рамках нової Стратегії 4.0, робота над якою триває в рамках робочої групи представників різних стейкхолдерів.

Залучення великих промислових компаній до вирішення питань стратегічного розвитку з одночасним поглибленням співпраці з державними органами є нашими головними завданнями в прийнятті цих проектів в найближчі 2-3 місяці.

Враховуючи наростаючі проблеми з кадрами, АППАУ виступає також ініціатором створення 1-ої міжгалузевої конференції «Розвиток кадрів в промислових хайтек» в грудні 2018. Це буде майданчик, де керівники та HR-директори мають разом обговорити ситуацію з кадрами та виробити спільну аженду дій. Запрошуємо партнерів та лідерів думок до співпраці.

Координатор руху 4.0, ген. директор АППАУ Юрчак Олександр

Misha Fedak
Нет Комментариев

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт:

Підпишіться на новини руху 4.0