Огляд стратегій по 4.0 країн ЄС від Єврокомісії

Документ «Key lessons from national industry 4.0 policy initiatives in Europe» від травня 2017 р. дає загальний огляд стратегій 4.0 восьми провідних європейських країн, що прийняли національні стратегії до 2016 р. Далі ми надаємо переклад цього документу з окремими коментарями в  кінці.

Документ представляє стратегії країни що вказані на рис. 1. Зверху вниз – Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Іспанія, Швеція, Великобританія та Чехії.

В преамбулі документу вказано, що національні стратегії приймаються в країнах як відповідь на головний виклик – недостатні темпи цифровізації промислових секторів та розвитку інновацій.

Різні учасники цих процесів потребують кращої координації та підтримки, – відповідно уряди країн планують фреймворки та стратегії, де вказують головні напрямки розвитку, цілі, інструменти та механізми, а також бюджети що забезпечують виконання поставлених цілей та завдань.

Підходи та витоки в розробках таких стратегій можуть відрізнятись. Тоді як французька Industrie du Future (IdF) є частиною нової Промислової політики (NFI), італійська Intelligent Factory Cluster (CFI) спланована в рамках Дорожної карти розвитку інновацій країни. Тут розглядається набагато більший перелік викликів, включно з кліматичними змінами, вичерпними ресурсами, демографічними змінами тощо.

У випадку Франції та Нідерландів, уряди знаходять вагомі внутрішні причини, щоб запустити ці ініціативи. Франція розглядала значні проблеми недоінвестування в промислові сектори та низький рівень цифровізації. Нідерланди натомість, розглядали серйозні виклики в низькому рівні зайнятості в промислових секторах – саме це було причиною для створення стратегії Smart Industry.

В деяких країнах ініціативи окремих політик в 4.0 є результатом розробки фреймворків, стратегій або аженд розвитку більш широких ініціатив. Наприклад, німецька Industrie 4.0 стартувала як 1 з 10 проектів розвитку національної економіки в рамках більш загальної стратегії – Action Plan High-Tech Strategy 2020. У випадку Іспанії, це є частиною в загальній Аженді для зміцнення промислових секторів, але яка поступово трансформувалась в окрему Industria Conectada 4.0. В Великобританії, програма HVMC показує, як уряд розвиває технологічні центри в ряді галузей.

Рис. 1 Загальний огляд програм

Головні цілі програм

В стратегіях спостерігається значний перетин по цілям та завданням розвитку. Більшість політик націлені на зростання конкурентоздатності цільових промислових секторів, їх модернізацію та ріст. Часто, економічні цілі комбінуються з соціальними та екологічними. Варіації цілей стосуються окремих акцентів, пов’язаних з амбіціями країн або ж внутрішніми причинно-наслідковими аспектами

  • Німеччина ставить більше на зростання продуктивності та ефективності в виробництві
  • Італія та Великобританія окремо ставлять завдання щодо прискорення в розробках технологій наступного покоління
  • Німеччина та Італія також ставлять завдання щодо забезпечення підтримки МСБ в інноваціях, а також швидшої розробки нових продуктів та покращення процесів в промислових виробництвах
  • Великобританія, Франція та Іспанія акцентують на процесах швидшої комерціалізації інновацій

Хоча всі політики по Індустрії 4.0 мають спільні цілі, вони також мають елементи, що надають унікальні риси кожній. Наприклад, французька та іспанська ініціативи – обидві детально описують інструменти фінансування у вигляді позик для компаній з метою прискорення інноваційного розвитку.  В Іспанії ці позики покривають від 25% до 70% вартості інноваційних проектів. Французька IdF комбінує широкий набір фінансових інструментів, включно з позиками та податковими пільгами, й залученням приватних інвестицій в R&D. Шведська P2030 керована та фінансована в значній мірі самими галузями з метою забезпечення кращого довгострокового, сталого зростання. Тим часом, унікальний елемент британської програми полягає в тому, щоб забезпечити масштабування технологій та розповсюдження інновацій з мінімальними ризиками через конкретні 7 технологічних центрів.

Фасилітація кооперації між галузями, краща координація в наукових дослідженнях та в відносинах між національними та регіональними гравцями – є головною темою в кожній політиці. У Франції, платформа IdFA полегшую співпрацю між державними та приватними стейкхолдерами. В  Німеччині це робить платформа Industrie 4.0, але вона також сильно промотує лідерство в 4.0 на національному рівні, й виносить на нього всі ключові питання розвитку. Італійська CFI в свою чергу, інтегрує регіональні та національні політики по 4.0 у чіткій відповідності до рекомендацій ЄС.

 

 

Фокус політик та оцінка впливу

Хоча всі представлені політики заохочують наукові дослідження по напрямкам 4.0, головний пріоритет все-ж робиться на розгортанні (впровадженні) вже існуючих технологій 4.0. Тільки італійська CFI більше акцентує на наукових дослідженнях, зокрема на розробці нових технологій для майбутніх виробництв. В політиках також немає чіткого фокусу на якихось окремих технологіях чи технологічних секторах. Тоді як Internet of Things (IoT) / Cyber-physical Systems (CPS) є загальними, найбільш згадуваними секторами, фокус на них є тільки в німецькій та французькій програмах. На рівні промислових секторів, чіткі патерни відсутні. Це говорить, що національні ініціативи 4.0 мають велику ступінь відкритості та гнучкості  – в різних секторах можуть використовуватись різні технології.

Покращена сталість виробництв є головним наслідком (впливом, результатом) впровадження програм 4.0 в італійській та шведській ініціативах. Тим часом, Іспанія розглядає можливості кращого використання чисельних можливостей, що надаються технологіями 4.0. Нідерланди як головний результат розглядаються покращення в рості обсягів, ефективності, собівартості виробництв та кращого клієнтського досвіду.

 

 

Джерела фінансування

Більшість національних стратегій 4.0 базується на державному фінансуванні (public – тобто, бюджети центральних, регіональних органів влади та місцевого самоврядування), доповнених приватними інвестиціями. Водночас, інструменти є дуже різними – країни по-різному розглядають ефекти мультиплікації запропонованих засобів, їх впливи на залучення приватних інвестицій та масштаби цього залучення. Британська High-Value Manufacturing Catapult (HVMC) детально розглядає ефекти росту в співвідношенні приватні /публічні інвестиції як 17:1. Тобто, кожен вкладений євро державного фінансування має генерувати 17 євро приватних інвестицій – це в рази перевищує інші ініціативи, див. рис. 2.

Рис. 2 Підходи до фінансування

Насправді, як говорить аналіз (див. таблицю в кінці статті) – цей результат вже досягнуто.

Оцінити наразі всі механізми – важко. Але зрозуміло, що вони різні. Французька L’Industrie du Futur (IdF) та британська and the High-Value Manufacturing визначають цілий набір різних інструментів. Але французька  IdF має більший акцент на податкових пільгах для інвесторів в R&D, тоді як HVMC забезпечує стратегічне залучення ключових промислових партнерів, а також прописує чіткі схеми підтримки МСБ..

 

Головні відмінності в пріоритетах та напрямках

 Більшість досліджуваних політик запускаються через державне фінансування, після цього залучається приватний сектор.

Національні ініціативи фокусують на технологіях та інфраструктурі (розвитку екосистем), тоді як ріст навичок та культури ринку йде на других місцях. Винятком є хіба що шведська програма Produktion 2030, яка включає відразу National Graduate School in Production. Також чеська Průmysl 4.0 багато акцентує на розвитку навичок.

Більшість програм також передбачає розгортання та впровадження «зверху» (top-down). Це означає, що ключова роль у плануванні та впровадження належить урядам. Єдине виключення – Швеція, – тут більшу роль грають об’єднані групи промисловців та науковців, – вони ж розглядають питання бюджету. Також певним винятком є нідерландська програма Smart Industry (SI). Вона базується на принципі Triple Helix і підходах «знизу-вверх» й через значне залучення промисловців, університетів та наукових установ, тоді як виконавчі, урядові структури відповідають тільки за окремі, ключові напрямки.

 

Головні уроки з національних політик 4.0

Аналіз показує, що при всій схожості політик – спільних елементів, й саме в стратегічних напрямках, не так багато. Французька IdF інтегрує уроки з попередньої NFI (пром. політики) в тому, що стосується формату та підходів до розробки. Перш за все, це стосується структури мережі платформи IdFA, яка залучає промислові галузі, дослідників та бізнес-асоціації, – тобто стейкхолдерів, критичних для досягнення успіху. В Швеції, фокус програми EFFRA  йде на ідеях та концепціях, що в свою чергу пішло з програми Finnish SHOK. Але шведська влада виробила свою модель «знизу-вверх», де рушіями є промисловці та наукові дослідники. В Німеччині, уроки полягають в тому, щоб ширше пропагувати досвід та стандарти до мережі членів платформи 4.0, з додатковою ціллю зменшення конкуренції. Другий урок включає потребу впроваджувати інструменти фінансування, як і лабораторні стенди тестування (testbeds), що задіяти більшу кількість МСБ. Таргетована підтримка МСБ включає також інтеграцію МСБ в глобальні ланцюжки цінності, позаяк більшість МСБ до цього не готові – й особливо з точки зору використання просунутих цифрових інструментів. Регіональний фокус й польові лабораторії проявляють цікаві особливості в Нідерландах. Близькість компаній й лабораторій в різних регіонах створює додаткові можливості для обмінів та доступу до знань. Уроки з італійської CFI стосуються стратегічної ролі кластерів в визначенні промислової політики. Оскільки промислова політика є високофрагментованою в ЄС (по відношенню до США та Китаю), спеціалізований кластер може обслуговувати дуже специфічні потреби, в тому числі для комунікацій серед policy-makers, що виробляють технічні політики.

Головний урок з британської HVMC підкреслює «пізню фазу» інновацій для економічного зростання. Це та фаза, де новітні технології, масштабовані в промислових масштабах виступають ключовим фактором успіху. Більше того, найм більше 2000 працівників новими центрами, які складаються з інженерів та науковців надає ініціативі критичну масу для розробки спільноти експертів в Великобританії. А збалансована фінансова модель знижує ризики реалізації довгострокових ініціатив для покращення інновацій.

 

 

Рушійні сили 4.0

Коллаборація (співпраця) між різними акторами – є головною рушійною силою розвитку 4.0 у всіх національних стратегіях. Тоді як більшість форматів такої співпраці є між різними гравцями ринку та з урядовими структурами, британська HVMC виробила ефективний механізм для співпраці між технологічними центрами 4.0 – мова про Catapult’s cross-centre forums. На цих форумах, представники всіх центрів співпрацюють між собою в області ідентифікації ключових викликів та можливостей, які далі адресуються до спільних ресурсів всіх центрів HVMC. До того ж, вони мають спеціальний бюджет для того, щоб підтримувати між-центрові проекти.

В цілому, участь різних акторів визначає силу національних політик в області 4.0. Співпраця між стейкхолдерами є найбільш цитованою рушійною силою для впровадження ініціатив 4.0. В деяких випадках, індустрії проактивно заохочують створення таких ініціатив – наприклад, як в Нідерландах та у Франції – й надаючи ініціативам додаткових стимулів. Залучення регіональних органів влади та місцевого самоврядування – часто в фреймворках стратегій смарт спеціалізації, – надає кращого вирівнювання у взаємодії на національному та регіональному рівнях.

Насамкінець, ініціативи органів влади в політиках 4.0 є також серед ключових драйверів. Їх роль може бути ключовою особливо в випадках, коли галузі надто фрагментовані, щоб досягти консенсусу між собою. Це найбільш яскраво проявляється в Німеччині, де велика платформа 4.0 якраз сприяє зменшенню подібної сегрегації.

Рис. 3 Рушійні сили 4.0 по країнам ЄС

 

Головні барєри у впровадженні

В національних політиках не виявлено якоїсь єдиної, спільної перепони. Натомість, країни говорять про цілий ряд різних перепон у впровадженні. Дефіцит ресурсів та ефективного залучення МСБ особливо проявляється у впровадженні конкретних ініціатив. Як будь-яка широка та масштабована державна програма, стратегія 4.0 потребує державного фінансування. Без цього – не буде спроможності для виконання. В Нідерландах скорочення виділених ресурсів призвело до дискусії чи може офіс з 7 працівників на неповній зайнятості створити достатньо ефективну програму по реалізації національної ініціативи 4.0. В Чешській республіці перемовини щодо виділення державного бюджету йдуть і досі*. Вузькі місця в програмі HVMC, з іншого боку, були подолані завдяки швидкій реакції уряду щодо збільшення бюджету до необхідного рівня. Подібним чином, ефективне залучення МСБ стало викликом для програм і в Великобританії, і в Швеції. Одна зі спільних ідентифікованих проблем полягала в тому, як МСБ може виділити дуже обмежені ресурси для інтенсивного залучення в нові програми. Як відповідь на цей виклик, британці розробили спеціальну програму залучення – HVM REACH  – як проект всередині HVMC. В Швеції досвід показав, що тоді як великі компанії є добре знайомими з методам отримання фінансування, МСБ потребує багато підтримки в цьому.

Рис. 4 Головні бар’єри в програмах

З перспективи оцінки проведених SWOT-аналізів, єврокомісія акцентує на слабкій конвергенції програм. Тобто, в ряді країн вже створені інструменти та механізми на різних рівнях, недостатньо узгоджуються з сильними сторонами й що націлені на кращі можливості.

 

Спільні фактори успіху в програмах та політиках 4.0

 Документ Єврокомісії  дає розуміння спільних факторів успіху  в національних програм:

  • Політики 4.0 дуже виграють тоді, коли встановлені ясні цілі з вимірюваними КРІ та контрольними точками, та які підтримують іншими метриками – кількісними та якісними, з відповідними механізмами оцінювання.
  • Державне фінансування (включно з місцевими адміністраціями) є головним в фінансуванні програм І4.0, але не менш важливим є приватне ко-фінансування. Таким чином, розробники стратегій мають передбачити заходи щодо залучення приватного фінансування – як волонтерського так і обов’язкового.
  • Підходи «знизу» та які керуються самими галузями – замість «спускання зверху» – від уряду – дають більший ефект в залученні стейкхолдерів.
  • Більше інноваційних та ближчих до ринку інструментів фінансування, як – спец. позики до бізнесу та податкові пільги – є важливими для розгляду всюди
  • Ефективне залучення МСБ часто вимагає кастемізованого підходу, тобто залучення спеціальних інструментів фінансування та підтримки
  • Повільні темпи впровадження проектів можуть знижувати шанси по досягненню критичної маси. Іншими словами, швидкість є фактором успіху
  • Тренд по створенню широких, мульти-стейкхолдерських платформ є загальним, але більше ініціатив орієнтовані на ріст чи розгортання технологічних напрямків, наприклад як підтримка програм, що прискорюють цифрову трансформацію компаній.

Окремо цей звіт розглядає проблеми та можливості кращої координації на рівні ЄС.

 

Додаток 1. Більш детальна інформація – резюме по програмам

 

Таблиці в оригіналі документу виглядає більш повною, наразі ми даємо скорочений її варіант по головних критеріям.

Критерій Особливості Країни
1.      Стратегічний Фокус Загальноекономічний та соціальний фокус – на зростанні промисловості, її високомаржинальних сегментів, покращенню конкурентоздатності, покращенню зайнятості та підвищення навичок, модернізації та сталого розвитку секторів тощо Франція, Іспанія, Швеція, Чехія
Технологічно-інноваційний фокус – ріст досліджень та інновацій, прискорений розвиток нових секторів, що є драйверами розвитку Німеччина, Нідерланди, Італія, Великобританія
2.      Цілі Прискорений ріст, модернізація та покращення конкурентоздатності ключових секторів, ріст нових сегментів –  через кращу підготовку до цифровізації, прийняття інновацій, нові бізнес-моделі Франція, Італія, Нідерланди, Швеція, Іспанія, Великобританія
Розвиток цифрового виробництва – через його дигіталізацію, також – ланцюжків цінності та бізнес-моделей; тут же (як засоби) – розвиток R&D, мережа партнерів та стандарти. Німеччина,
Адаптація екосистеми – в першу чергу, освітньої системи та ринку праці до Індустрії 4.0 Чехія
3.      Результати* «Фактори, які забезпечують прорив» – Позики надані 800 компаніям; 3400 компаній пройшли діагностику щодо модернізації виробництва, є 300 експертів в 18 регіонах. Франція
«Технологічний вектор»** – зменшена сегрегація між галузями, розроблена єдина аженда розробок та єдина архітектура 4.0 (RAMI), запущена  платформа зі 150 компаніями Німеччина
«Прискорення R&D» – встановлення 10 областей з наявними 14 лабораторіями в кінці 2016; кожна має оборот від 250 тис євро до 4 млн євро Голландія
«Зміцнення основи R&D» – фінансування більше 30 проектів, куди залучено близько 150 компаній, заснування школи PhD, отримання  50% фінансування з приватного бізнесу – для кожної активності та інстр»ументу. Швеція
«Економічне зростання» – обсяги додаткового ВВП від впровадження програми перевищили цілі на 123%. Кожен вкладений 1 євро державного фінансування згенерував 17 євро приватних інвестицій. Великобританія

*Примітка 1:  результати в Іспанії, Італії – надто узагальнені (створення платформи…), в Чехії – невідомі.

** Примітка 2: по даним з європейських виставок (як Ганновер) та світових аналітичних оглядів, німецькі компанії в числі лідерів Індустрії 4.0.

 

********

Коментарі від руху «Індустрія 4.0 в Україні»

  1. Цей документ, безумовно, є корисний та важливий для планувальників стратегій 4.0, промислової політики та політики інновацій на рівні держави, які наразі мають завершити свої перші версії політик та стратегій на 2019-22 рр.
  2. По відношенню до існуючих напрацювань в області стратегій 4.0 нашого руху, він розширює та покращує розуміння багатьох подібних речей, до яких ми дійшли радше емпіричним шляхом та базуючись на власному досвіді. Зокрема, варто зазначити
    • Рушійні сили – очевидно, що в 2016 р. ми зробили правильний крок, фокусуючи на об’єднанні промислових хайтек та на позиціонуванні руху як єдиної кластерної платформи в області 4.0.
    • Натомість більшість вказаних бар’єрів в великих країнах існує й до цього часу і в нас. Відсутність фінансування руху (будь-якого – наразі він підтримується тільки членами АППАУ), є головним бар’єром в розгортанні та масштабуванні наших ініціатив.
    • Більшість ініціатив нашого руху враховує ключові фактори успіху – зокрема, ми багато акцентуємо на проектному підходи з чітко визначеними цілями та КРІ по кожному проекту, на форматах співпраці (а не конкуренції), на залученні МСБ, а в 2018 – і великого бізнесу, а також на необхідності балансу загальнонаціональних та регіональних ініціатив. Й, до речі, все це – «підходи знизу».
    • «Зверху» натомість й поки що – бачимо дуже мало зрушень. Саме тому, ми безупинно стукаємо в двері про-урядових структур (оскільки ми повністю усвідомлюємо ключову роль в координації та проведенні реформ центральних державних органів), наголошуючи, що реформи не робляться роками – багато ініціатив 4.0 залишаються на папері з 2016 року, й уряд за ці 2 роки не виділив ні копійки на підтримку будь-якої з наших ініціатив. Що значно знижує темпи розгортання.
  3. Натомість цей документ значно розширює наше розуміння факторів, які ще відсутні в наших стратегічних положеннях, а саме –
    • Наші положення потребують кращого економічного обгрунтування та високорівневих цілей для всіх промислових хайтек.
    • Розуміння фінансових інструментів – очевидно, що досвід Франції та Іспанії потребує кращого вивчення. Й зокрема, з урахуванням, того що приватні інвестори вже з’явились в Україні (Unit.City – як перша ластівка).
    • Досвід Великобританії щодо створення мережі Центрів R&D має певні паралелі з концепцією мережі Центрів 4.0, яку пропагує АППАУ з початку 2018 р. З тією різницею, що в UK фокус робиться на R&D. Враховуючи ризики розміщення таких центрів в нереформованій системі ЗВО, очевидно, британський досвід також потребує уважного розгляду.
    • В чомусь негативний досвід Чехії ще більше посилить наші звертання до уряду – очевидно, що їх гальмування пов’язано з основним барьєром – відсутністю чи надто малим бюджетом на розгортання ініціатив 4.0.
    • Також досвід Великобританії, Німеччини та Швеції щодо спец. програм та заходів по залучення МСБ заслуговує вивчення. Очевидно, що в Україні таких  програм по залученню потребують не тільки МСБ. Інноваторами 4.0 в Україні як і 2 роки тому є в основному зв’язка  «західні вендори + їх інтегратори». Дуже відстають, хоча й дуже потрібні в нашому русі такі категорії як машино-приладобудівники, науковці, університети. Й що прикро – ІТ-сектор.  За дуже рідким виключенням, розгортання технологій 4.0 в Україні видається малоцікавим грандам української ІТ-галузі. І «з ходу» та силами однієї асоціації залучення всіх цих категорій триватиме дуже довго.

Насамкінець, від імені Ради 4.0 ми закликаємо членів нашого руху, а також урядовців активніше включатись в процеси стратегічного планування. Робоча група що створена 21 серпня планує ще декілька зібрань, щоб в жовтні видати остаточну 1-шу версію положень «Стратегія 4.0 в Україні». Ці роботи проходять в рамках деталізації попередніх положень, що вироблені в програмі Digital Agenda Ukraine. Переглянути поточний статус робіт можна тут.

Більше інформації про європейські політики в області 4.0 – в тому числі й серед малих країн Східної Європи, – є за цим посиланням.

Misha Fedak
Нет Комментариев

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт:

Підпишіться на новини руху 4.0