Контрасти Львова. Регіональні чи просто більш яскраві – національні?

Як туристичні, так і промислово-айтішні «колорити та пейзажі» Львова можуть вражати гостей. Палітра тут така сама як і в архітектурі міста й межа чи різниця між новим та старим, між промисловістю та ІТ, між поколіннями, всі проблемні місця промисловців відчуваються в чомусь гостріше, ніж в інших містах України.

Описувати чи розказувати про Індустріальний день 6 червня можно довго. Але якщо коротко та про контрасти, то в мене всього 5 таких “замальовок” по цьому дню

 

Контраст №1: Рівень консолідованості пром секторів vs Рівень їх технологічності

Ростислав Сорока, голова Ради підприємців області – великий прихильник кластерного розвитку. На сьогодні вже чимало промислових секторів є згуртованими та організованими, як кластерні структури. Разом з місцевою ОДА  вони створили вже де-факто стратегію промислового хабу. Це – серйозні напрацювання, з солідним обгрунутванням моделей, стратегій тощо та вже з відповідним залученням промисловців багатьох галузей.

Але разом з тим, низький рівень їх технологічності майже очевидний. Ніяких питань чи хоча б натяків на цю тему в презентаціях не звучало, а самі промисловці під час першої короткої перерви (наступною йшла секція по 4.0) – просто щезли. Отже, як стикується низькотехнологічний рівень нових промислових кластерів з високим ще потенціалом науково-технічного потенціалу регіону? І про який часто згадували. Таке питання навіть не поставили.

 

Контраст №2: Глобалізованість місцевих ІТ-компаній vs їх відірваність від місцевої економіки

Натомість технологічні компанії Львова, як всім відомо, – одні з лідерів ІТ-галузі України. Зранку один колега розказував про розробку VR в SoftServe, що призначена для тренінгу персоналу в Нафтогазі – звісно для західних замовників. Багато інших компаній вже давно працюють на 4.0-их технологіях – як предиктивні моделі, ІоТ, хмарні обчислення, мобільні технології, тощо. Все це йде на Захід – в Штати, Ізраїль, Європу.

Водночас, знайти хоча б якісь точки стику цих компаній з актуальними питаннями, що турбують місцевих промисловців не вдалось. «Немає попиту» – відповідь одна й та сама звідусіль. Але про те, що попит створюється та вирощується ніхто навіть і не згадує.

Точніше, одна точка стику все-ж є й питання радше тут генерується самими промисловцями: ІТ-сектор забирає кращі кадри звідусіль й жорстко девальвує «зарплати», що платять промисловці своїм співробітникам. Але очевидно, що самим великим ІТ-компаніям все це «глибоко фіолетово». Картина та сама що й в інших містах: 

Україна – це просто дешеве та зручне місце для проживання. Де ІТ-шники зробили для себе спеціальний податковий режим. Й де все ще багато дешевих та розумних мізків.  

Контраст №3: Високі очікування промисловців до змін  vs Повна їх неготовність до діалогу

Натомість, рівень зрілості та готовності промисловців до конструктивного діалогу виявився дуже низьким. Власне, після традиційного та очікуваного «плачу Ярославни» – «держава нас просто знищує ..», з не менш традиційними вже кліше та сентенціями на тему податків, відсутності пільг, підтримки експорту, корупції, та слабкої інвестиційної привабливості – ентузіазм до продовження розмови падає до нуля. Як ми вже вище сказали, розмовляти після перерви було вже ні з ким.

На мою думку, це дуже контрастує з деклараціями про організованість кластерів. Як правило, в таких структурах директори демонструють набагато вищий рівень зрілості. Вони говорять не тільки про проблеми, але й формулюють їх як спільні виклики. Разом шукають рішення. Визначають кращі практики. Діляться досвідом. Цього разу було якось дивно – або виключно про «вічні проблеми», або про те, «що в нас все добре – розвиваємось».  Які ж спільні виклики та як їх вирішувати? – до цього не дійшли. Колеги коментують цю ситуацію таким чином, що часу не вистачило на підбір більш релеватної цільової аудиторії.  Можливо.

Показовий один приклад. Колега з місцевої ТПП детально розказує про сервіси Центру підтримки експорту. Через 5 хв інший колега, директор підприємства, каже «в нас цілком конкурентоздатна продукція, але кому вона потрібна?» (тобто, «ми не можемо її продати»). Склалось враження, що кожен говорить про своє, але зв’язку між обома немає – хоча, теоретично, він очевидний.

 

Контраст №4: Наявність справжніх драйверів змін vs відсутність чіткого плану «як проводити зміни»

Захід був організований на високому рівні – були представники ОДА, був зам. міністра з Києва (навіть з колегою з Білорусії), цікаві спікери, високий рівень представництва. Дуже позитивний результат – підписана Угода між АППАУ, ОДА та Львівською політехнікою про співпрацю в розвитку промислових хайтек. Все це – завдяки драйверам змін, як І.І. Кульчицький – директор Агенції європейських інновацій. Іван Іванович – рушій та ініціатор багатьох цікавих проектів як у Львові, так і в Києві – на національному рівні.

З іншого боку,  захід у Львові показав проблему про яку  ми давно говоримо в русі 4.0. Розповсюдження інновацій 4.0 та залучення українських замовників не може відбуватись напряму – від ідеї чи її носіїв. Це, до речі, варто знати всім активістам, хто асоціює себе з Індустрією 4.0, але не має ніяких рішень в цій сфері. Ініціація ринку обов’язково проходить

етап виявлення та консолідації інноваторів на місцевому рівні – тобто, тих самих розробників та інтеграторів 4.0. Без їхніх детальних пропозицій, кейсів, їхньої просвіти та впливу – майже неможливо зрушити з місця промисловців.

В інших регіонах ми цей етап вже пройшли чи близькі до завершення. В Львові – за виключенням 1-2 компаній, – ми так і не знаємо на кого можна опиратись. В тому числі, в подібних заходах.

 

Контраст №5: Високий рівень згуртованості в одних проектах vs майже нульовий – в інших

Якщо узагальнити сказане вище в часі та масштабах різних спільнот, то видно контрасти згуртованості. Поставимо його радше як питання – чому в одних проектах Львів є лідером та прикладом для всієї країни, а в інших – члени одної спільноти демонструють рівень консолідації, близький до нуля? Зокрема, ми вже не перший рік ходимо кругами навколо питань про осередки ІІоТ та інших технологій 4.0 у Львові, про виявлення промисловців кому цікаві ці технології, про кращу згуртованість навколо ВНЗ, про їх залучення до загальноукраїнської спільноти та проектів, до завдань просвіти ринку – й звісно, українською, а не англійською… Але  поки що змін мало. Принаймі, з Києва цього зовсім не видно.

*****

Якщо резюмувати.

Чи успішний був захід? Безумовно так. Підписана важлива угода, Львів інтегрувався в загальноукраїнський індустріальний тиждень й резолюція зборів з пропозиціями ще буде. Й навіть описані контрасти – як певна діагностика (звісно – суб’єктивна), – теж результат.

Але найважливіше зараз – це консолідація лідерів спільнот, що вважають себе причетними до руху 4.0. Їх відношення та позиція до вказаних вище контрастів будуть визначати їх поведінку. Ігнорування цих контрастів буде говорити про нерозуміння стану промисловців. Бачення виключно проблем та песимізм – прискорить деградацію. Надмірний оптимізм й ігнорування проблем – не дасть вирішення проблем, що давно висять.

В рамковій Угоді АППАУ запропонувала фреймворк плану дій, що будується навколо ключових викликів та конкретних цілей – КРI в рамках створення екосистем

  • вважаєте ІТ-сектор технологічним драйвером, але не бачите залучення ІТ-компаній до розбудови місцевих промислових хайтек? – введіть як КРІ кількість залучених компаній до цього питання
  • вважаєте що рівень просвіти ринку надто малий і це головний барьєр в створенні попиту? – встановіть КРІ по кількості акцій просвіти та освіти ринку, а також кількості гравців, хто до цього залучений
  • думаєте, що кількість мізків та рук всеодно буде перевищувати цей попит – і ще довго? – продумайте які цілі та дії релевантні щодо створення експортних осередків промислових хайтек, – як компаній з розробок та інжинірингу.

Насправді, я думаю, що ці 3 речі є далеко не «львівськими», а багато в чому спільними для всіх регіонів. І якщо це так – то це також результат цього індустріального тижня. Крім регіональних тенденцій та маркерів змін, є загальнонаціональні – змінити які може тільки регулятор, тобто уряд та держава. Дуже видається на те, що у Львові ми побачили «ефект Маслоу» – промисловцям не до високих матерій 4.0, коли в державі не проведені базові реформи в економіці та промисловості. Й кращий стан того  ж машинобудування в Запоріжжі чи Харкові пояснюється просто, – основа була сильнішою й тому вижила. Не завдяки, але всупереч.

Ці контрасти –   як блиск та убогість української економіки, – у Львові просто більш яскраві. Й оскільки підкреслені вагомим місцевим фактором, що сьогодні можливо стане й головним рушієм змін. Мова про стратегії. Львів знаменитий тим, що саме місцева влада прийняла й роками культивувала – впроваджувала 2 стратегії розвитку:  ІТ та туризму. І це вийшло в них блискуче! Але чи цього достатньо для економічного процвітання регіону? Чим це відрізняється від можливо менш організованого, але не менш убогого “Земля і Люди”, що сьогодні культивується багатьма можновладцями, але також лідерами ІТ-сектору по всій Україні?

Де в цій парадигмі місце промислових, виробничих секторів і чи є в світі хоч одна розвинута економіка, що базується на сільському господарстві та ІТ?

І чи не є масова еміграція з регіону робочих рук наслідком цих диспропорцій? Питання риторичні.

І якщо ці оцінки спільні для багатьох колег та регіонів– то це також результат цього індустріального тижня, що проходить зараз в 13 регіонах України. Й кінцеві рішення 21 червня мають бути релевантними щодо цієї оцінки.

Власне, збір оцінок та пропозицій по регіонам ще триває. Оргкомітети цих заходів мають їх надати до вказаної дати. Долучайтесь.

Юрчак Олександр, координатор руху 4.0

Подібні публікації

 

 

Alexandre Yurchak
1Коментар

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт:

Підпишіться на новини руху 4.0