fbpx

Початок формування експортної стратегії Індустрії 4.0

Ми стоїмо на порозі створення експортної стратегії Індустрії 4.0 для ЄС та інших розвинутих країн. Hannover Messe, на якому вперше буде стенд від України спонкує швидко виробити головні стратегічні положення щодо нашого позиціонування. Якщо коротко, – в цій стратегії майже немає місця тим промисловим хайтек, кого ми традиційно вважали флагманами високотехнологічних секторів, як те ж машинобудування. Натомість, головними стають розробники, інжинірингові компанії та науковці.

Концепція стратегії «Smart integration into GVC» вийшла на днях в АППАУ і пройшла перше експертне обговорення.

На жаль, ми вимушені – принаймі, тимчасово, – відмовитись від амбіцій на рівних конкурувати в ЄС з нашими готовими продуктами машино- та інших будувань й терміново формувати та просувати зовсім інший напрям ‘Smart Integration into GVC (Global Value Chain)’, – інтеграцію в глобальні ланцюжки доданої цінності. В цьому напряму флагманськими стають зовсім інші категорії гравців – це

  1. SW developers (Product & Services)
  2. Hardware development (electronic, mechatronics, drones, mobility and so on),
  3. Engineering design (Проектування – all kinds, mechanical, electronic, construction, automation, process…)
  4. System integrators (all kind, Control system (OT), IT, OT-IT)
  5. Manufacturing outsourcing (target sectors should be well specified).

Інтеграція в глобальні ланцюжки передбачає також більш системне та цілеспрямоване залучення потенціалу науки та університетів, розвиток індустріальних стартапів та швидшу інтеграцію екосистеми світових брендів.

Слово «Smart» в цій інтеграції  означає відмову від бездумного та безсистемного розгляду всього вищезазначеного, як сировинної бази. Завдання натомість полягає в тому, щоб формувати імідж розробників готових продуктів та рішень. Тобто, так як записано в нашій стратегії Індустрії 4.0 «Україна – виробник унікальних продуктів та рішень». В тій стратегії що вийшла в кінці 2018 року достатньо аргументується, що  мова не про продукти масового виробництва, де наші шанси в поточному періоді близькі до нуля. Іншими словами, ми хочемо капіталізувати нашу здатність та потенціал швидко та якісно розробляти нові продукти (прототипи) та повні рішення в чисельних промислових хайтек сегментах. І ми точно знаємо, що це – цікаво європейцям. Бо прикладів – вже маса.

Натомість, стратегія просування готового обладнання, технологічних ліній, машин, транспортних засобів тощо в Євросоюз не розглядається в експортній стратегії Індустрії 4.0. Принаймі, це визнано нерелевантним для Ганноверу. І проблема тут частково в самих наших ОЕМ та машинобудівниках. Вони до цього часу не можуть визнати, що світ змінився. Що діджиталізація та інновації є невід’ємною частиною їх машин, і отже, конкурентоздатності. Наш звіт 2018 року «Індустрія 4.0 та українське машинобудування» мав широке розповсюдження серед машинобудівників. Але віз і нині там. «Укрпромзовнішекспертиза» в своїй аналітиці фіксує подальше падіння інвестицій в R&D наших машинобудіників. Зараз це на рівні 1-2% від обороту, що в 2-3 рази нижче від європейських в дольовому значенні, й в десятки раз нижче в асболютних значеннях. Звісно, можна й далі нарікати на державу й на відсутність умов, й дешевих кредитів. Але які особливі умови потрібні промисловцям, щоб хоча б активніше почати співпрацювати з нашими інноваторами та ІТ-сектором? За всі роки існування руху 4.0 (тобто, з 2016)  ми не отримали ні в своєму русі 4.0, ні в АППАУ жодного яскравого та активного представника ОЕМ, який би показав на ділі, що і як вони роблять в сфері 4.0. Мова не про саме виробництво, де в нас є лідери як Інтерпайп чи ФЕД – а саме про рівень готових машин та ліній. Тому, ми просто не бачимо хто з українських виробників може бути достойно представленим на виставках як Hannover Messe. Ми не бачимо їх на Landscape 4.0 й не побачили жодного інтересу до участі в цій виставці, ми не бачимо ніякого інтересу до наших активностей, ніяких спроб кооперації навколо тем інновацій чи діджиталізації. Ми не бачимо також спроб кооперації між самими машинобудівниками, наприклад у створенні сучасних центрів прототипування, які мали б стати пріоритетом №1 інноваційного розвитку. Ми не бачимо  спроб ініціювати інкубатори чи акселератори стартапів, як це вже роблять енергетики, металурги чи аграрії.

Все це сумно, але так є.

По-суті, наші машинобудівники і якщо говорити про їх конкурентоздатність на світовій арені в епоху 4-ої промислової революції, тихо вмирають.

Й ще раз відзначимо, що провина в цьому не тільки держави, але й самих керівників. Проблема ніколи не буває тільки на одній стороні.

Це не означає остаточні «похорони» вітчизняних ххх-будівних підприємств. На ринках країн, що розвиваються (Близький схід, Африка, Азія, Латинська Америка), очевидно, є ще непогані шанси на продаж готових машин, ліній чи транспортних засобів. Логічно було б використати цей запас міцності для швидкого переналаштування виробників на рельси 4.0. Більше того, ми маємо надію й віримо, що коли наш ІТ-сектор та інжиніринг вийдуть реально вперед в експорті, це вплине на машинобудівників й процеси кооперації, нарешті, розпочнуться.

Що стосується самих інжинірингових компаній й особливо розробників, наш челендж в іншому. І якщо про інтеграцію в ЄС, то їх очевидно кілька

  1. Як швидше сформувати імідж України не тільки як сировинної бази, але готових інноваційних продуктів в Індустрії 4.0.

Такі продукти в нас є і чимало. Але вони всі нішеві, й потребують дуже точкового, добре таргетованого просування по добре ідентифікованим сегментам ринку. Наприклад, продукти нашого лідера 4.0 IT-Enterprise в окремих під-сегментах (ERP, MOM, APS…) мало в чому не поступаються лідеру ринку ERP, німецькій компанії SAP. Продукти українського виробника є зручнішими, більше гнучкими, по багатьом функціям – більш інноваційними. Й звісно – набагато доступнішими по ціні. Однак просування «в лоб» на ринку Німеччини майже неможливе. Компанія є невідомою для місцевої цільової аудиторії, й потрібні значні інвестиції на просування. Але ці інвестиції мають йти також на формування в цілому іміджу України, не як “програмістів на продаж”, – а виробника готових ІТ-продуктів. І тоді можливі варіанти, – або ж, і все-ж, – вихід на перші пілоти; або  ребрендинг з німецьким партнером; або ж заснування спільного підприємства для виробництва нових інноваційних продуктів, або… За кожним з них стоїть визнання німецькою стороною продуктових здатностей та переваг IT-Enterprise, і тоді вже можна говорити про стратегію входу на місцевий ринок. Тобто, варіантів чимало – але тому й потрібна інтеграція в це середовище, щоб вибрати вірну опцію.

2. Як змінити своє становище в ланцюжку цінності – від TierN до Tier 1-2.

Іншими словами в ланцюжках доданої цінності ми стоїмо сьогодні на самих нижчих ступенях розподілу. Всі знають приклади з виготовленням автомобілів, коли в сотнях операцій виготовлення компонентів та окремих вузлів, і які виконуються в десятках країн, нам дістаються найменш кваліфіковані роботи, де ставка робиться на дешеву робочу силу. Але в хайтек ситуація приблизно така ж. Візьміть будь-який програмний продукт, що входить в технологічну екосистему платформ IIoT європейських Siemens чи Schneider Electric, чи американських General Electric та Rockwell Automation. Там немає жодного українського бренду. Між тим, – є ізраїльські. А Ізраїль розміщує свої розробки вже в Україні, або Індії. Отже, наші програмісти в кращому випадку обслуговують їзраїльські, польські чи фінські центри R&D. Які в свою чергу, обслуговують німецькі, японські чи американські великі бренди. Зміна позицій можлива через спеціалізацію та кластеризацію – в конкретних технологічних напрямах. Поки що це – рідкість в Україні. Центр R&D Boeing на базі “Прогрестех-Україна” – радше виняток з правила, а не правило.

Й ця спеціалізація залежить не тільки від інвестиційного клімату та технопарків. Вона в першу чергу залежить від амбцій та бажання місцевих акторів об’єднуватись в таких кластерах з метою вироблення кращої спільної пропозиції цінності.

На прикладі тієї авіаційної галузі, скажемо, що цього не видно.

3. Як інтегрувати науку та університети в свої інноваційні екосистеми.

В стратегії «Smart integration into GVC» , НАНУ та ЗВО розглядаються як вагома частина цієї інтеграції. Але, як і випадку вище, Smart означає відмову від сировинного характеру. Сьогодні науковці та університети радше всього, так і розглядаються в ЄС – як великий і дешевий ресурс кваліфікованих кадрів. З певним колишнім потенціалом розробок. Тобто, в АППАУ ми не бачимо великої різниці, скажімо, з програмуванням. Ми можемо виконувати тільки окремі роботи для європейців, але аж ніяк претендувати на лідерство в тих чи інших напрямах. Між тим, довести потенціал та розробки науковців до вищого рівня «продуктів» можливо так само через кращу співпрацю та кооперацію всередині країни, повну інтеграцію з внутрішнім ринком, запуск кластеризації та спеціалізації в конкретних сегментах ринку. Зараз ми не бачимо цілісної, продуманої політики та плану дій в цьому напрямі ні від МОН, ні від НАНУ. Але очевидно, це і є виклик.

4. Як створити справжню моду та попит на індустріальні стартапи

В Україні маса розмов про стартапи. Але якщо ви поглянете, скільки з них мають відношення до промисловості, то розчаруєтесь. Принаймі, на нашому Лендскейпі 4.0 таких стартапів можна порахувати на пальцях одної руки. Ця ситуація дуже відрізняється від ЄС, де в кожні країні вже прийнято розрізняти ці речі. Індустріальні стартапи потребують інших умов інкубації та акселерації. Своїх інвесторів, свого середовища. Тема індустріальних стартапів є темою Ганновера вже кілька років. На жаль, нам поки що нічого сказати європейцям в цій сфері. Але пора, пора розпочинати рух. Зокрема, в АППАУ ми шукаємо інвесторів та спонсорів на запуск відповідних акселераторів.

По всім цим викликам зараз необхідно терміново «навести різкість» й виробити хоча б початковий набір тез, стратегічних положень, які ми були б здатні ясно та чітко комунікувати європейським партнерам на Hannover Messe. А потім і ширше.

Попередні обміни відбулись в експертному середовищі АППАУ та наших партнерів – «Укрпромзовнішекспертиза», КАУ, ЕРО, колег з Франції та Німеччини, інших незалежних експертів. В цілому, ми бачимо підтримку цієї концепції про смарт-інтеграцію

Отже, як ми плануємо рухатись по цим викликам далі, впродовж всього 2 місяців що залишаються нам до Ганновера?

  1. Провести широке експертне обговорення серед учасників руху Індустрії 4.0 запропонованої стратегії смарт-інтеграції – пропонується круглий стіл 10 лютого.
  2. Остаточно сформулювати бренд-бук експортної стратегії Індустрії 4.0 для Ганновера, в якому також будуть відображені ключові меседжи
  3. Узгодити положення національного рівня з пропозиціями цінностей самих учасників національного стенду
  4. Закріпити ці положення в відповідних засобах маркетингових комунікацій.
  5. Широко комунікувати їх, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Роботи по цим пп дуже багато й, на жаль,  вони не покриваються грантом донора. Грант фінансує тільки самі заходи та засоби комунікацій. А от що в них буде – питання повністю відкрите. Тому будь-яка допомога приймається.

 

Виконавча дирекція АППАУ

Михайло Федак
Нет Комментариев

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт: