Розвиток технічних Університетів – підсумки конференцій грудня

В грудні відбулись 2 конференції в наших Центрах 4.0, ХАІ та КПІ, а також зустріч в Тернопільському національному технічному університеті. По хорошому, й згідно наших правил в АППАУ, кожна з них мала б бути описана окремим звітом – вони дійсно того варті. Все-ж, порушимо традицію. По-перше, детальні звіти варті уваги по свіжим слідам. По-друге, в будь-яких звітах більш важливі підсумки та висновки. Тому враховуючи кількість вже наданих звітів й кінець року, обмежимось рефлексією щодо розвитку Центрів 4.0 – всі 3 події дають для цього достатньо інформації. Тим більше, що в грудні відбулась ще 1 подія – до конференції в КПІ АППАУ провела он-лайн опитування «Співпраця в епоху 4.0».

 

Результати опитування – формування контексту

 

Опитування є для нас не менш важливим, ніж контент та результати грудневих зустрічей. Майже 40 респондентів, більша частина яких з ЗВО, досить ясно свідчать про тенденції, а отже й про виклики ЗВО. Частково це опитування вже згадано в попередній публікації, тут ми тільки узагальнимо та резюмуємо «картинку».

Конкуренція між ЗВО, а також всередині ЗВО в рази перевищує спроби співпраці. Це призводить до фактичної відсутності будь-яких вагомих форматів та прикладів взаємодії в створенні спільних продуктів – від нових навчальних курсів й до баз знань.

Людський фактор, а саме особистості окремих керівників – мало не єдиний заслон протистояння державній Системі, яка є уособленням чисельних обмежень, а не стимулів для розвитку. Все-ж, не можна говорити про ізольованість ЗВО від ринку. Скоріше навпаки, – вони є 100% керованими 2-ма зовнішніми факторами, умовно – «входом» та «виходом» системи підготовки спеціалістів. На вході все визначається якістю та кількістю абітурієнтів.  За них – й на фоні депопуляції країни й погіршення якості середньої освіти, йде все гостріша боротьба між ЗВО, власне, звідки й домінанта конкуренції. На виході – це ринкові сили, які створюють попит на спеціалістів. В інженерних дисциплінах тут однозначно йде боротьба з ІТ-аутсоурсерами і в цілому, промисловці програють.

І якщо є повна залежність від зовнішнього середовища, то краща гнучкість, швидкість реакції на зовнішні зміни та кращий менеджмент мали б бути головними навичками ЗВО для виживання. І точно, саме їх наші респонденти ставлять на перші місця в питання «яких навичок не вистачає».  Далі йдуть кращі комунікації, і що важливо – відкритість та готовність до кращої кооперації та співпраці.

Переглянути результати опитування можна за цим посиланням

Отже, ця картина відображає досить несприятливе, навіть драматичне середовище для розвитку технічних університетів. Кількість яких в країні в рази перевищує попит на ринку. Тенденція на зменшення та закриття окремих інженерних кафедр, більш ніж очевидна, й це мабуть, найбільш  яскрава ознака статус-кво технічних університетів –

мова про виживання. Звідки, й необхідний лейтмотив, екзистенційна лінія  поведінки ЗВО – UP or OUT, – або розвивайтесь та змінюйтесь, або виходьте з цієї гри.  

Маркери змін – по результатам конференцій

В зустрічах грудня нас набагато більше цікавили тренди та маркери UP, хоча ми також бачили й ознаки того, що веде до OUT.

Фіксуємо враження та висновки в напрямках 3-х стратегічних напрямів, що визначені раніше.

Ці 3 напрями є ключовими для протистояння негативним тенденціям.  В прикладах нижче, ми також будемо посилатись на відповідні презентації конференцій – вони є загальнодоступними.

 

1) проведення реальних реформ в ЗВО, участь в них керівників технічних університетів

Спеціального фокусу на цьому напрямі в нас не було в програмах конференцій ні в Харкові, ні в Києві. Спроби запросити керівників МОН на конференцію 17 грудня не були успішними. Панельна дискусія того дня в КПІ щодо можливих сценаріїв розвитку технічних кафедр між фахівцями КПІ, НУХТ та «Інституту майбутнього» радше просто зафіксувала поточний статус-кво. Так – це гра на виживання, й виживати будуть найсильніші, а в цілому, без серйозних змін на державному рівні система ЗВО продовжить деградацію. Особливо, це помітно на фоні світових, глобальних тенденцій, про які чимало розповідав Микола Скиба, експерт «Інституту майбутнього».

Серед позитивних маркерів змін відмітимо

  • Активізацію КПІ, й зокрема кращу підтримку нового проректора по науці Пасічника В.А. та зав. кафедри факультету менеджменту та маркетингу Войтко С.В. в спільних з АППАУ нарадах з МОН та Цифрової коаліції. Обміни та внесення відповідних, спільних пропозицій на цей рівень, обміни інформацією та моніторинг змін дуже важливі, оскільки й раніше МОН (департамент трансферу технологій) вже фіксував чимало ініціатив АППАУ в новій інноваційній стратегії України. Важливо, щоб самі ЗВО, наші партнери брали ці ініціативи в роботу та підтримували на своєму рівні.

    Сергій Войтко (по центру) – разом з колегами свого факультету.

  • Перші успішні кейси в тих реформах, що йдуть – зокрема, дуальної освіти. Якщо в багатьох регіонах ми бачили радше негативні приклади відношення роботодавців до нових можливостей, то приклад співпраці «Прогрестех-Україна» – КПІ (презентація – тут), натомість, може бути взірцем, як потрібно співпрацювати та користуватись цим механізмом. Очевидно, що такі кейси нам потрібно фіксувати більше й більше, й мотивувати цим інших роботодавців.
  • Власне, цей приклад має інші аспекти – в тому числі, організації навчального процесу. Замість пасивного спостереження та критики «вони не так й не тому навчають», «Прогрестех-Україна» активно взаємодіє з КПІ у створенні нових навчальних планів та класів підготовки інженерів. Цей приклад відразу мотивував інших учасників спільноти АППАУ – зокрема керівники «Інфоком Лтд» Троценко Е.А., та «Залізничавтоматика» Кузьменко Д.М. відмітили цей обмін як один з кращих підсумків конференції в КПІ.
  • Надзвичайну гнучкість та ефективність роботи в існуючих, ринкових умовах демонструє СумДУ (презентація Андрія Півня – тут). Тобто, це хороший приклад того, що, насправді, постійні посили «про недостатні реформи чи погану державу» є відносними, а інколи й не зовсім доцільними. Насправді, дуже багато, а може й більше всього залежить від керівництва ЗВО. Принаймі, історія СумДУ – й в контексті їхнього явно не процвітаючого регіону (з точки зору промислового розвитку), – саме про це. Відео нижче також про історію успіху в розвитку VR/AR.

 

 

Але всі ці окремі моменти лише окремі штрихи до повної картини. Тобто, наявність окремих маркерів змін ще не означає стійкі тренди змін і повсюдно.

Значно вищі у нас очікування по цьому напряму прямого впливу на державні політики до Центрів 4.0, які створені в 2018. Зокрема, добре видно перехідний стан Центру 4.0 з ХАІ. З одного боку, абсолютно позитивними маркерами є результати міжнародного проекту Aliot, де фактично створена спільна база знань по Інтернету речей. В ній приймали участь також інші 7 університетів країни (!) –  от вам і приклад співпраці (презентація В.С. Харченко – тут). На конференції в ХАІ 6 грудня також було помітно  лідерство університету в сфері аудиту та покращення нормативно-правової бази в області кібер-безпеки. Пріоритети та лідерство в цій сфері нам вкрай необхідні в контексті певного правового хаосу, про який говорили експерти кібер-безпеки на нараді в Києві в листопаді.  Отже, саме ХАІ має всі належні компетенції та переваги для відповідних комунікацій та координації учасників спільноти кібер-безпеки ОТ, й тим більше в статусі Центра 4.0.Але поки що цього не відбувається, й це безумовно виклик для цього Центру 4.0 на 2020.

Якщо узагальнити, то і в Харкові, і в Одесі, і в Києві, для нас принциповим є залучення інших, місцевих університетів до спільних  проектів співпраці навколо проектів розвитку промислових хайтек. Ці проекти потрібно разом формувати, разом визначати та розподіляти ролі та зони впливу, – в тому числі на державні політики.

 

2) поглиблення інтеграції ЗВО в ринкове середовище промислових хайтек, перехід до широкої колаборації з учасниками руху Індустрії 4.0

Цей напрям розвитку – класичний та в рази більш розвинений в АППАУ на відміну від вищевказаного. На ньому АППАУ робить фокус вже багато років й, зокрема, активно промотує з 2017 року формат співпраці #ДієвеПартнерство.  Що ми побачили в цій сфері на обмінах грудня?

Позитивних маркерів чимало

  • Кращим прикладом інтеграції є проект aCampus – 5 ЗВО, 3 команди з КПІ, НУХТ та ХАІ є вже достатньо глибоко інтегрованими у формати взаємодії з 20+ ринковими гравцями (презентація проекту – тут). Це є значний прогрес в порівнянні з подібним по складу учасників проектом TATU 2013-17 рр, який мав в рази більше фінансування ЄС, але так і не зміг залучити учасників українського ринку.
  • В грудні в ХАІ ми нарешті побачили підприємство «Радій», про яке чули вже багато років. Це топ-рівень і використання міжнародного стандарту безпеки (МЕК 61508, презентація – тут) і того, як стандартизація допомагає у виході на експорт. Але вказуємо тут цей приклад, як «маркер змін» по двом причинам: це приклад тривалої та успішної співпраці ХАІ з українським підприємством, але це також приклад залучення ЗВО ринку. Цього дуже не вистачає АППАУ на конференціях з ЗВО у всіх регіонах, й зокрема в КПІ ми очікували на значно більше залучення тих підприємств, з якими має відносини цей найбільший технічний університет країни.

    Учасники зустрічі в Харкові 6 грудня

  • Також ХАІ відзначився в жовтні першим успішним прикладом співпраці з нашими членами на міжнародному рівні. Підтримка Олегом Ілляшенко нашої «Залізничавтоматики», й разом з новим партнером АППАУ, консалтинговою агенцією CodEUrope на конференції в Берліні була потужною демонстрацією експертизи та потенціалу цього університету. Ця історія також спонукала нас до розширення подібних форматів взаємодії як в Харкові, так і в інших містах.
  • Чудовим прикладом співпраці в кластерному форматі був виступ голови правління Дніпровського космічного кластеру Євгена Рокицького. Напрацювання КПІ лягли в основу нової інноваційної розробки нових супутникових систем.

Подібних прикладів регіональної та-чи галузевої співпраці багато, й про них розповідали в Харкові та Києві багато наших учасників – перші особи та представники від членів АППАУ «Інфоком Лтд», «Фенікс Контакт Україна»,  «Шнейдер Електрик Україна», наших партнерів від «Прогрестех-Україна», Дніпровського космічного кластеру та ДТЕК. В Харкові – активну участь прийняли ПАТ «ФЕД», «Залізничавтоматика», Softprom by ERC, BDO, «Системи Автоматизації Сервіс».

Тобто, АППАУ намагається максимально мобілізувати комерційних учасників ринку, щоб показати і свою готовність до співпраці, й те наскільки важливим для нас є розвиток ЗВО. Водночас, дещо дивно виглядає ситуація, коли перші особи кращих розробників та інтеграторів України, й тим більше з регіонів, витрачають цілий день свого часу на подібні конференції, а керівники чисельних факультетів чи кафедр не знаходять часу на відвідання таких заходів в своєму ж університеті. Для нашої спільноти це означає, що пріоритети розвитку для ринкових учасників та ЗВО не співпадають! Принаймі настільки, наскільки би хотілось.

Іншим яскравим прикладом в категорії маркерів «OUT» 17 грудня були дискусії про відсутність співпраці між ЗВО у створенні нових навчальних продуктів. Олександр Пупена розповідав про свій досвід створення чисельних курсів по Індустрії 4.0 в НУХТ (презентація – тут). Команда кафедри Олександра створює їх вже впродовж років. Але на питання модератора чи є якась співпраця з іншими університетами, відповідь була що «… немає навіть зворотнього зв’язку, хоча всі курси та презентації давно лежать в інтернеті і я постійно всіх запрошую до обговорення будь-яких питань співпраці».

Отже, виходить на те, що десятки університетських команд по країні створюють нові навчальні курси та методики «кожен сам по собі»?

І якщо ми впевнені в якості напрацювань НУХТ, то що казати про інші? Чи може ринок мати довіру до таких спроб та в цілому до системи ЗВО? Чи є це правильною стратегією в тих умовах, в яких знаходяться ЗВО, й, зокрема, з точки зору якості вихідних продуктів? Зрештою, чому бідна країна й бідні університети дозволяють собі подібне марнування ресурсів та часу, нарікаючи весь час при цьому на зайнятість,  нестачу коштів та часу?

 

3)  Профілювання, посилення та розширення мережі Центрів 4.0, перетворення їх на справжні Центри експертизи

Курс на селекцію, профілювання та значне посилення Центрів 4.0 нами взято в 2018. Ми серйозно ставимось до проблем технічної освіти, підготовки та перепідготовки кадрів, й добре розуміємо ставки у цій грі. Й наші члени асоціації яскраво та в черговий раз продемонстрували свою підтримку заходів в 3 містах України в грудні.

Однозначним позитивом цих 2 років є створення 3х команд в КПІ, ХАІ та ОНАХТ, які демонструють дуже хороші результати розвитку. Окремо виділимо посилення співпраці з НУХТ, Запорізькою політехнікою та СумДУ. Вони – перші кандидати на розширення мережі Центрів 4.0 в 2020. Всі ці університети демонструють очевидний прогрес в просвіті та освіті ринку, в розробці нових навчальних програм та методик, а також в нових розробках Індустрії 4.0.

Водночас, питання комунікацій, інтеграції в локальні екосистеми, кращого залучення свого власного середовища до проектів АППАУ, співпраці з нашими членами, мобілізації всього потенціалу своїх університетів, віддачі по вкладенням вендорів … – залишились, а місцями навіть загострились.

2 роки розвитку показали нам, що ці питання глибокі й вони не вирішуються на рівні маленьких кафедральних команд – хай навіть супер-кваліфікованих та вмотивованих. В одних випадках ми дійсно маємо справу з СИСТЕМОЮ. Яка має ще масу рудиментів минулого пост-радянського стану й зовсім не прагне до швидшої інтеграції з ринком.  Але ми також побачили й інші перекоси. Швидкий ріст окремих університетських команд, й навіть їх комерційний успіх  зовсім не гарантують виконання ними зобов’язань щодо розвитку своєї регіональної чи галузевої екосистеми. Хоча саме ця ідея є головною в концепції Центрів 4.0.

Вирішення подібних викликів потребує значно більших та консолідованих зусиль керівництва Університетів, в яких знаходяться наші Центри 4.0, разом з відповідними департаментами МОН та Правлінням АППАУ.

********

Підсумуємо. Отже, за кілька днів ми вступаємо в нове десятиліття, в якому Індустрія 4.0 стає масовим та глобальним явищем . І де рушіями розвитку все більше ставатимуть не тотальна конкуренція «всіх проти всіх», не одвічне хуторянство, так властиве українській ментальності – а широка співпраця та кооперація в інноваційних екосистемах нового типу.

Конференції грудня на теми «співпраці в епоху 4.0» були багатими на різноманітні враження та висновки, що наведені вище  і в цьому їх безумовна користь. Ми побачили багато позитивних змін, багато прикладів співпраці, але також ще раз переконались в висоті перешкод, які ніхто з нас поодинці не подолає.

Ці обміни та висновки – важливий крок вперед, тому щиро дякуємо всім нашим партнерам, учасникам та організаторам цих заходів!

Плани по розвитку Центрів 4.0 будуть знову обговорюватись на Загальних зборах АППАУ 23 січня.

Зокрема, питання співпраці Центрів 4.0, спільних засад та проектів, пропозицій щодо інтеграції в ЄС стає вже не  довгостроковим завданням, а терміновим – на виставці Hannover Messe 2020 ми хочемо презентувати їх разом в окремій брошурі АППАУ.

Побажаємо всім нам успішного розвитку, наснаги та ефективної співпраці в  2020.

 

Виконавча дирекція АППАУ.

Матеріали конференцій

Михайло Федак
Нет Комментариев

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт: