fbpx

10 міфів про цифрові інновації для промисловості

В Україні тривають дискусії щодо кращих та більш оптимальних шляхів розвитку цифрової економіки. Промисловість відстає від інших секторів в цифровізації, як банки, телеком чи рітейл, й на те є ряд причин. Але чимало гравців ринку пропонують свої рецепти прискорення. Частина з них спрацьовує, частина – ні. Можна сказати – що це нормальна еволюція. Водночас, дуже важливо разом фіксувати хибні сценарії та шляхи розвитку. Тим більше, коли розвинуті країні давно підняли на свій прапор концепцію та технології Індустрії 4.0. Подаємо власний варіант вітчизняних помилок або, умовно, – «міфів» цифровізації в промисловості в напрямку 4.0.

 

1. Прийдуть ІТ-шники і «буде вам щастя»

Домінування ІТ-технологій в Індустрії 4.0 та ІТ-галузі в українському медіа-просторі спричинили високий рівень очікувань до ІТ-галузі та ІТ-гравців. З подачі медіа, цей дискурс став популярним серед малого та середнього бізнесу аж до тієї міри, що «головне, – це дати їм зелене світло – і буде вам щастя».

Чому це міф: в реаліях ми не бачимо великого інтересу української ІТ-галузі до промисловості. Більше 70% компаній є постачальниками на аутсоурсингу, тоді як промисловці потребують готових продуктів та рішень. А взагалі менше 10% компаній, що працюють в галузі мають відношення до промисловості. В підсумку, серед них є дуже мало компаній, що показують сучасний рівень технологій 4.0 на рівні готових продуктів чи рішень і які «зроблені в Україні». Зокрема, в русі 4.0 ми нараховуємо таких не більше 2х десятків. Друга й не менш важлива причина полягає в абсолютизації та перебільшенні впливу ІТ-технологій в поточних, українських умовах. Насправді, для промисловості не менш важливі ОТ-технології (Operational Technologies або АСУТП), а також сучасні засоби виробництва – машини, лінії, верстати та інше технологічне обладнання. Сьогодні саме вони займають левову частку капітальних інвестицій в проектах модернізації та-чи будівництва нових об’єктів. Це не виключає ролі ІТ, як одного з головних факторів чи інструментів конкурентоздатності промислових підприємств – але тільки «одного з…». Але інструмент – це просто інструмент, а не панацея.

 

2. Все це – булшіт, або – «немає ніяких проривних технологій»

Цієї протилежної точки зору дотримуються традиційні постачальники тих самих ОТ, – чисельні інтегратори, інжинірингові компанії, підрядники, що більше працюють з технологічним обладнанням. Вони твердо переконані, що саме їх послуги та обладнання є головним та вирішальним, оскільки, як вже було сказано, – саме це і є левова доля інвестицій. А Індустрія 4.0 – це все радше про піар та маркетинг.

Чому це міф: є щонайменше 2 причини вважати таку позицію міфом. 1) вже є насправді ряд нових цифрових технологій, які швидко дають кращі показники ROI і навіть в Україні. Мова про дрони, просунуту аналітику даних, управління активами, інтернет речей тощо. 2) ІТ-директори стали правою рукою СЕО на багатьох підприємствах, вже давно і саме тому, що

саме вони здатні забезпечити функції обліку та контролю за всіма виробничими активами, – й чого не вміють робити ОТ-шники.

Подані в зручній формі, «саме те, що потрібно й коли потрібно» – дані справді стають валютою для багатьох керівників, оскільки дозволяють значно підвищувати рівень операційної ефективності.

 

3. Головне – це проривні стартапи

Цієї точки зору дотримуються деякі посередники, інкубатори та акселератори з ІТ-сектору. Вони сміливо нав’язують ці підходи також великим холдинговим групам. За останні 3 роки можна назвати вже кілька великих конкурсів, серед яких найбільше виділяються акселератори Radartech (Unit.city), але є також кілька інших.

Чому це міф: більшість молодих стартапів, що демонструють подібні конкурси в фіналі не мають нічого «проривного». Більше того, часто вони навіть не відповідають професійним критеріям справжніх промислових інновацій, зокрема, відповідності технічним стандартам та розуміння сучасних тенденцій Індустрії 4.0. Серйозні проекти в Україні як робили, так і роблять інженерні компанії, розробники та інтегратори з багаторічним досвідом, а ринок продуктів ОТ-ІТ на 90% належить західним брендам в більшості сегментів. Логічно було б максимально їх залучати до проведення таких конкурсів, як це робиться в світі. Але холдинги та акселератори продовжують свою «гру в інновації». Очевидно, це їм вигідно по певним причинам. Хоча в дійсності, це зовсім не прискорює наш спільний розвиток.

 

4. Аутсоурсинг – це не так вже й погано, – скоро будуть і продукти

Цю точку зору активно підтримують чисельні ІТ-кластери та самі великі аутсоурсери. В цілому, подібна точка зору має право на існування, оскільки логічно припустити, що частина аутсоурсерів дійсно з часом трансформується в постачальників продуктів. Що, власне, й видно по деяким компаніям. Наприклад, Eleks, зрештою, закінчує свій перший великий проект для Kernel. Й хоча це ще не промислові застосування (мова про проект в сільському господарстві), але можливо це перша ластівка? Все ж, на нашу думку, ця позиція – радше міф.

Чому це міф: тому що час спливає, а ми так і не бачимо цього давноочікуваного розвороту хоч в якихось більш-менш значимих масштабах. Більше того, аналіз глобальних світових тенденцій говорить про те, що коли ставку на продуктовий розвиток не зробили вчасно, аутсоурсерам стає дедалі важче позиціонуватись в ролі постачальника продуктів. Купівля кращих сервісних компаній великими брендами, жорсткі NDA, елементарне звикання до вищих заробітків на глобальних ринках – це тільки кілька причин, які перешкоджають виробленню локальних продуктів. В результаті, чимало програмних продуктів повертаються в Україну вже під чужими лейбами, в рази дорожчі, хоча їх розробники сидять тут.

Й одна з найбільших українських проблем в тому, що великі аутсоурсери все більше домінують на ринку праці – де-факто, вони масово забирають кращих розробників, і все це йде на обслуговування чужих економік.

 

5. Можна ігнорувати стандарти, головне – креатив або ціна

Цієї точки зору, як не дивно, дотримуються деякі великі холдинги. В 2018 ми були дуже здивовані позицією окремих директорів по інноваціям, які переслідуючи цілі цифрової трансформації виробничих підприємств повністю ігнорували питання технічних стандартів.

Чому це міф: намагання отримати проривні інновації без дотримання міжнародних технічних стандартів є однією з найбільших стратегічних помилок великих компаній в Україні. Стандарти – це основа Індустрії 4.0! Адже неможливо говорити про кібер-фізичну взаємодію тисяч різноманітних пристроїв, машин, людей та послуг – без уніфікації стандартів в області комунікацій та обробки-управління даними. Результатом може бути те, що стартапи чи розробники частіше всього «винаходять велосипед», а підприємства, які в це інвестують втрачають кошти та час.

 

6. Можна ігнорувати світові підходи, зокрема – розробку стратегій

Цієї позиції так само дотримують деякі підприємства, які мислять виключно короткостроковими термінами й ігнорують світові тенденції. Останні, як відомо визнають гнучкий (agile) стиль до стратегування, але все ж, базуються на глибокій аналітиці, розумінні глобальних трендів та фіксації довгострокових орієнтирів.

Чому це міф: просто тому, що це не працює інакше. В Україні за останні роки ми так і не побачили прикладів стрімкого інноваційного, цифрового розвитку будь-де серед промисловців. Одна з головних причин – це відсутність середньо-довгострокових цифрових стратегій та намагання вирішити нові виклики в рамках старої бізнес-культури. Але ж сказав вже давно А. Енштейн – «серйозні проблеми не можна вирішити на тому рівні мислення, коли вони виникли».

Однією з ознак старого мислення промисловців є ігнорування питань екосистемного та кластерного розвитку, як основи інновацій в Індустрії 4.0.

Замість того, щоб розвивати широку співпрацю в рамках інноваційних екосистем промислових хайтек, залучати до питань розвитку гравців різного рівня, керівники продовжують замикатись в своїх вузьких корпоративних рамках.

 

7. Маркетплейси чи краудфаундинг – як ще одна панацея

Підхід фіксації «що вам потрібно» (бізнес-кейси) – з наступним публічним оголошенням цього й автоматичним чи ручним збором заявок з ринку добре працює в простих, комодитизованих ринках. Але щоб це запрацювало на дуже складних та різноманітних промислових застосуваннях – потрібні дуже зважені та ретельні підходи.
Чому це міф: радше не «міф»,- а погана реалізація, – по тій же причині: в України допоки це не працює. Ми не бачимо ніде ніяких працюючих маркетплейсів для промислових застосувань. Головною причиною, на наш погляд є недоврахування розробниками складності таких завдань. Адже бізнес-кейс чи ТЗ що виставляється на загальний огляд, має бути дійсно досить детальним та професійним. Але ще в 2016 році на Хакатонах АМКР ми виявили проблему, що ні замовник, ні просунуті розробники – інтегратори в більшості випадків не готові до такої «постановки завдань на новому рівні мислення». Замовники – оскільки не є експертами в нових технологіях, інтегратори чи розробники – оскільки не готові до такого рівня колективної співпраці.

 

8. Рішення по інноваціям – за експертами замовника

«Замовник вирішує все – оскільки платить». Це вірно тільки почасти, адже є маса різних ситуацій, де потрібна різна експертиза. І якої в замовника може не бути. Й тим більше такий підхід сумнівний для оцінки щодо інноваційних рішень.

Чому це міф: хоча б тому, що це протирічить здоровому глузду та логіці щодо спеціалізації. Якщо ми визнаємо, що кращими фахівцями є ті, хто має роки практичного досвіду в своїй вузькій області спеціалізації, то чому раптом в інноваційних конкурсах керівники департаментів АСУТП чи ІТ підприємств (тобто, користувачі які вперше знайомляться з тим, що таке, наприклад, предиктивне обслуговування чи блокчейн) стають раптом більш фаховими, ніж розробники? Очевидно, що для зваженої оцінки інновацій в області Індустрії 4.0 потрібно враховувати думки досвідчених розробників, інтеграторів та глобальних вендорів – а не тільки замовників. Й навіть серед них в українських умовах потрібно дуже добре фільтрувати експертний склад, виробляти спільні критерії оцінки, базуватись на кращому світовому досвіді. Інакше ви знову можете попасти в корпоративну пастку «ми самі знаємо як краще».

 

9.Державні політики не потрібні – головне, –  “щоб не заважали”

Цієї позиції дотримується ще чимало учасників ринку. Наприклад, зовсім недавно ми чули це на одному круглому столі по Індустрії 4.0. «Ми – самі», – каже директор ІТ-фірми, – «головне – ви нам не заважайте», маючи на увазі перевірки силових органів, податкові та інші умови ведення бізнесу. На жаль, такої позиції дотримуються й керівники провідних українських підприємств. Наприклад, Костянтин Єфименко, молодий та справді дуже прогресивний директор білоцерківської «Біофарми» досить часто її озвучує на різних бізнес-форумах.

Чому це міф: тому що нинішні показники конкурентоздатності та інноваційності української промисловості просто нікчемні. Згідно звіту WEF, по першому показнику ми займаємо 81 позицію в світі й стоїмо поруч з Тринидадом, Таджикистаном та Брутаном. По другому – ми на 61-ій сходинці, – також далеко позаду наших сусідів. По даним UNIDO, наша динаміка промислового розвитку України протягом п’яти останніх років є негативною: з 57-го місця ми перемістились на 65-те. З точки зору вкладу ІКТ в промисловість, Україна є на 92-ій сходинці серед 100 країн світу.  Детальніше про все це можна почитати в повній версії проекту Національної стратегії Індустрії 4.0 (розділ 4.3).

Й головна причина цього стану – не в «відсталих» бізнесах чи відсутності інновацій та інноваторів, – а перш за все,

в повній відсутності діючих державних політик, які були б направлені на інноваційний та промисловий розвиток, та мали б його стимулювати.

Саме такі політики в світі є надзвичайно важливим та цінним інструментом для слабких економік, а українська – є саме такою.

 

10. Уряд – наш партнер в цифровізації промисловості й вже багато робить для зрушень в інноваційному та промисловому розвитку

Цю тезу, звісно, активно підтримують самі державні органи, але також чисельні прихильники співпраці з урядом, розвитку українських державних інституцій – в тому числі АППАУ.

Чому це міф: тут дуже важливо розділяти ці речі – «партнер» і «вже багато робить». Перше – дійсно так. Бізнес має бути партнером уряду, якою б не була поточна влада. Ми ніколи не збудуємо сильну державу, якщо не будемо допомагати уряду вибудовувати правильні, ефективні політики. І це тим більш справедливо для пост-майданної України. Все це зафіксовано в нашій Хартії Індустрії 4.0 ще в 2016 році. Але говорити про якусь ефективність чи зрушення в області інновацій та промислового розвитку надто рано. Той же WEF визнає нашу регуляторну ефективність в промисловості на рівні 99-ої позиції серед 100 країн світу. Більшість розроблених стратегій – Інноваційна, Промислова, Експортна та інші – залишаються на папері, жодна з них не діє. При цьому уряд дійсно демонструє прихильність до всіх громадських чи бізнес-ініціатив. Але в контексті «паперових» стратегій, все це виглядає як пустий піар. Рух Індустрія 4.0 існує з 2016 року, а асоціація АППАУ – з 2011. І за всі ці роки ми де-факто не отримали ніякої допомоги від уряду. Єдине виключення – фінансування розробки вищезгаданої стратегії.Тому поточна політика нашого руху 4.0 та АППАУ – це постійні пропозиції щодо співпраці, але з не менш постійним, м’яким тиском на урядові структури. І які будуть наростати до осені. Якщо нічого не зміниться, очевидно, що нам потрібні інші, більш ефективні та лояльні до промисловості й інновацій міністри.

*********

А що ви думаєте про ці міфи? Можливо існують й інші? Чи визнаєте ви хибність багатьох існуючих шляхів – й особливо, на фоні слабкої консолідації чисельних акторів інноваційного розвитку? Чи однаково всі ми розуміємо, наскільки важливими є діючі стратегії – як на рівні окремих бізнесів та галузей, так і на державному рівні?

В АППАУ ми переконані, що тільки разом й формуючи сильне експертне середовище, розвинуті екосистеми та дієві механізми співпраці, ми здатні рухатись швидше й уникати подібних помилок та міфів.

І ми вже давно йдемо по цьому шляху. На днях запущене нове опитування щодо сталого цифрового розвитку, – приєднуйтесь, – там звучать подібні запитання й в результаті ми побачимо, хто з замовників дійсно має фокус на цих елементах сталого розвитку.

А в травні стартує великий інноваційний конкурс, де вперше ми покажемо нові інноваційні механізми взаємодії, що базуються саме на засадах широкої співпраці.

Юрчак Олександр.

Михайло Федак
Нет Комментариев

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт: