Форум машинобудування в Харкові – фіксація статус-кво

Форум, що пройшов в Харкові 4 квітня був до певної знаковим для українського машинобудування. Вперше подібна кількість керівників 1-го рівня найбільших компаній була представлена разом й в компанії з урядовцями, бізнес-асоціаціями та федераціями промисловців. Які  тенденції ми побачили та які висновки можна зробити?

Мої враження полярні. З одного боку, був продемонстрований вже традиційний та розлогий дискурс «держава нічого не робить». З іншого – ми побачили паростки інших підходів, де уряд та держава – просто один зі стейхолдерів, але фокус зміщується на власні управлінські методи та на здатність кооперуватись в галузевих спільнотах.

Не претендую на повний аналітичний огляд, але відмічу виступи та дискусії – найбільш знакові та цікаві, на мій погляд, та які відповідають на поставлене запитання. Відразу хочу подякувати організаторам Strategy Council  за форум, а також за гарні фото, які взяті з їхнього сайту.

Форум відкриває Стів Батлер, керуючий партнер Strategic Council

 

Володимир Власюк, директор «Держзовнішекспертиза» представив аналітичний звіт про стан машинобудування в Україні. В чомусь він заперечив обнадійливі попередні виступи керівників міста Харкова про значний ріст машинобудування в місті (до 50%). «Так – ріст є, – але це просто повернення до висхідного рівня 2013 року». Назагал же, за останні 10 років обсяги виробництва впали в 2 рази і ця тенденція продовжується. При цьому зростає імпорт техніки – наприклад, тільки тракторів в 2017 р імпортовано на суму 2,5 млрд доларів. А свої тракторобудівні заводи – недовантажені. Також пан Власюк чітко сформулював ряд загроз стратегічного характеру. Серед них найбільша це – зростаючий кадровий голод, – «в Україні відбувається не міграція – а евакуація». Тобто, працездатне населення виїзджає сотнями тисяч на рік – але на їх місце ніхто не прибуває.

Головні пропозиції пана Власюка стосуються системних та кардинальних змін в промисловій політиці. Останньої, – остаточної та прийнятої експертною спільнотою все ще немає в Україні. Зараз уряд не створює майже ніяких умов для покращень в цій області. Наприклад, представник ХТЗ говорив про 7 млн грн податку тільки за землю, – це щомісячно й що становить 8% від їхнього обороту.

Володимир Власюк (зліва) та Руслан Корж, модератор 1-ої панелі, ген. директор Upromex, партнер форуму.

 

Василь Федін, генеральний директор, Смарт Мерітайм Груп – хедлайнер недавньої гарячої дискусії в парламенті по питанням промислової політики, – знову переконливо свідчив, що без серйозних змін в промисловій політиці держави, й вагомих діючих інструментів як Експортно-Кредитне Агентство (ЕКА), а також кардинальних змін в просуванні іміджу України в світі – підприємства суднобудування приречені. Багато в чому його риторика однакова з іншими великими підприємствами – як «Мотор-Січ» чи «Антонов». Дійсно, в угодах авіа-судно-будування без державного лобіювання та підтримки, без спеціальних фінансових програм, очевидно, ніяк – про це говорить досвід всіх розвинутих країн.

Натомість, Андрій Загороднюк, генеральний директор, Discovery Drilling Equipment яскраво показав нову категорію машинобудівників, що створені вже в 2000-их. Компанія створена 12 років тому – й відразу з залученням венчурного капіталу.  В управління фірмою ввійшли 3 іноземці – з Канади, США та Великобританії. Сьогодні в фірмі – біля сотні інженерів, з них в Україні – близько 60, решта – закордоном. Компанія повністю модернізувала завод в м. Стрий Івано-Франківської області, й за пару років ввійшла на експортні ринки бурових вишок. Як каже Андрій, український ринок просинається тільки зараз – до цього був тотальний експорт. Наразі вже є контракти з УкрГазВидобування. Цей приклад в чомусь нагадує вихід на ринок українських ІТ-стартапів – й особисто для мене, – це маркер та надія нової перспективи в українському машинобудуванні та інжинірингу.

На слайді представлена географія постачань Discovery Drilling Equipment

 

Цікаві питання в одній з панелей поставив з залу Мушег Геворгян, технічний директор дистрибутора «МІМ» з Дніпра, що є постачальником для машинобудівної галузі й надає технології обробки металу від  відомих європейських брендів як Chemetall та інших. Він звернув увагу на те, що (в ряді випадків) низька конкурентоздатність українських машинобудівників стосується застарілих технологій та низького рівня інвестицій в навчання персоналу, якість та інновації. Пан Мушег ставив дуже прямі запитання – «Чому ви й досі працюєте по ГОСТ-ам минулого століття? – ми не можемо вам поставляти сучасні євро-технології, бо технологи мені кажуть – «а у нас ГОСТ». «Чому ви не інвестуєте в навчання персоналу», – чи «…в показники якості продукції?». Хоча питання були узагальненими й не стосувались когось конкретно зі спікерів, – вони прозвучали певним дисонансом до виступів в стилі «у нас все добре і ми могли б ще більше – от тільки ця держава…».

 

Спіч Александера Маркуса, голови правління Німецько-Української промислова-торговельної палати так само стосувався здатності українських машинобудівників більш ефективно кооперуватись та самостійно провадити необхідні зміни. В будь-яких питаннях – від застарілих ГОСТ-ів, виходу на експорт й до запуску ЕКА – машинобудівники та інжинірингові компанії мають показувати вищий рівень співпраці як між собою, так і з державними органами. Відверто кажучи, все що говорив пан А. Маркус, було мені дуже близьке й зрозуміле – адже саме подібні питання вирішує наша асоціація у своїй сфері діяльності.

Олександр Попов з ПАТ «ФЕД», зам голови правління разом з Олегом Щербатенко, ген. директором IT-Enterprise достатньо глибоко представили досвід цього провідного харківського підприємства. В тому числі – і в області ІТ та АСУ. В АППАУ, ми вже неодноразово освітлювали кейс-стаді про ПАТ «ФЕД».

Олег Щербатенко представив 4 кращі кейси свого підприємства

Автор цих рядків резюмував підсумки нашої панельної нагадуванням про те, що таке 4.0, в чому різниця між 3.0 та 4.0 – й показав це на прикладі німецького виробника компресорів Kaeser Kompressoren, який є членом АППАУ – до речі, єдиним представником машинобудівників в нашій асоціації та найбільш активним в цій категорії в русі 4.0.

Ставимо планку – «нам потрібні в Україні подібні кейси та рішення, як в Kaeser Kompressoren»

 

Але ці слова, здається, були невірно тлумачні. Григорій Дашутін, голова федерації роботодавців машинобудівної промисловості України, який вийшов першим в наступній панельній дискусії заявив, що «подібні реалізації (в стилі Product-as-a-service) в Україні давно є, і зокрема в вітчизняних компресоробудівників». На жаль, вияснити в пана Дашутіна деталі не вдалось – він пішов відразу після виступу.

Григорій Дашутін розповідає, що наш рівень ні в чому не поступається німецькому.

Ще одна цікава «підводка» до теми R&D прозвучала в цій же останній панелі, яку модерував Ярослав Романчук, президент асоціації українського бізнесу в Польщі. Він сказав дуже правильні слова про важливість інвестування в наукові дослідження та розробки. Про необхідність створення центрів інновацій, технопарків, кластерів тощо. Але склад спікерів цієї панелі був явно не для такої дискусії. Фактично, більшість питань тут закрив Євген Рокицький,  співголова Правління Асоціації «Українська асоціація оборонної та безпекової промисловості» та представник аерокосмічного кластеру Дніпра. В результаті представник «Антонов» з залу все-ж задав це питання, що вже витало в повітрі – «Ми говоримо про наукові дослідження – але де ж в цьому залі науковці?». Дійсно, жодних представників науки, чи хоча б тих же, КБ – СКБ, чи якихось непрямих свідоцтв високого рівня R&D в нашому машинобудуванні протягом дня ми не бачили. Винятком є хіба що «Укроборонпром» – виступ Артура Херувімова, заступника ген. директора з розвитку містив ряд тез на ці теми.

А що ж урядовці? Їх часто згадували на цій конференції. Як правило – в негативній тональності. Три керівники департаментів МЕРТ та КМУ були на форумі – і всі з виступами. І це дуже добре. Але, на жаль, дискутувати гострі питання, що ставились на форумі їм не вистачило … часу. Так, – як це не прикро й, знаючи наперед про низький довіри від більшості промисловців, чиновники вели себе як найбільш зайняті на планеті люди, діючи по принципу «відмітився й пішов». Мені справді дуже цікаво –

які такі нагальні справи в Харкові могли бути важливішими 4 квітня від дискусій з першими особами найбільших машинобудівних підприємств країни?

Між тим меседж, що точно формулює характер відносин з урядом звучав на форумі вголос – «Уряд живе в своєму світі, ми – в своєму». І хоча експертна спільнота згодна, що рух та зсуви в МЕРТ є по цілому ряду напрямків, все-ж питань на які не було кому відповідати, було чимало. І головне з них – чи буде зрештою хоч якась відповідальність за стан речей в промисловості країни та (не) виконання обіцянок?

 

Висновки форуму

Мої висновки по форуму сформулюю в 5 пунктах

  1. Можна як завгодно ставитись до політичних уподобань чи приналежності до тих чи інших категорій керівництва «Антонов», «Мотор-Січ», «Смарт Мерітайм груп» – але більш ніж очевидно, що їх вимоги про підтримку держави мають сенс по більшості пунктів, – від ЕКА й до необхідності лобіювання українського виробника в світі. Очевидно, що подібні галузі й угоди на десятки й сотні мільйонів доларів всюди в світі підтримуються на державному рівні. Що і коли можна очікувати в цьому контексті від українського уряду – жодної відповіді цей форум не дав. Між тим, свіжа стаття в ДТ говорить про інше – навіть для свого ринку Кабмін легко підписує контракти з зарубіжними постачальниками. А «Мотор-січ» та «Антонов» зі своїми «повними циклами» – здається знову «в повному прольоті».
  2. Натомість, дуже цікаво спостерігати за прогресом фірм, «народжених» в 90-х і особливо в 2000-х. В виступах керівників ПАТ «ФЕД», Aton Group, UBC Group, Discovery Drilling Equipment риторика про «погану державу» майже не звучить. Вони значно більше акцентують на сучасних управлінських методах та технологіях. Звісно, тут мова йде про інші продукти. Але все-ж, складається враження, що молоді фірми набагато швидше пристосовуються до існуючих реалій – якими б вони не були. В цьому контексті, найбільше мені сподобався виступ Discovery Drilling Equipment – тут ці нові методи демонструються найбільш яскраво. Власне, як і мотивуючий для всіх заклик – «Нашу країну врятує інжиніринг», – каже Андрій Загороднюк, СЕО компанії, підкреслюючи ключову роль наших людей та їх високої кваліфікації. Цікаво, що «Укроборопром», прогрес якого теж не викликав сумнівів на цьому форумі, швидко росте в великій мірі завдяки новим управлінським методам. Але чи достатньо ці речі вже сформульовані й зрозумілі для всіх, як кращі практики й куди потрібно рухатись всім машинобудівникам? На фоні більш загальної й переважної риторики по п.1, відповідь на це питання не очевидна.
  3. «Не очевидна» – ще й тому, що більшість сесій мали не дискусійний, а презентаційний характер. На жаль, часові рамки, а також вихід багатьох спікерів за регламент не дозволив більш предметно обговорити важливі питання розвитку машинобудування. Тому багато питань так і залишились без відповідей. Наприклад для мене важливо було зрозуміти стан R&D в цій галузі, зокрема –
    1. Що собою представляє рівень R&D наших передових підприємств? Як вони збираються його утримувати та розвивати при тій кадровій ситуації, що складається?

    2. Яку роль в цьому мають відігравати регіональні та галузеві екосистеми та кластери – як СЕО бачать їх роль та розвиток в машинобудуванні? Чого очікувати в найближчі роки? Чи може дійсно великі підприємства «ставлять» виключно на власні КБ-СКБ?
    3. Як визначати пріоритети в цих питаннях – в тому числі й разом з урядом, – адже розмов про центри інновацій та технопарки багато – але що конкретно планується чи пропонується?

Ці питання так і висять. І якщо відповіді на них немає на таких форумах немає, то всі розмови про “наш рівень” – й на фоні майже відсутніх серйозних інвестицій в кадри та інновації (співмірних з світовими зразками), – можуть сприйматись як черговий bullshit.

  1. Очевидним також видається той факт, що більшість СЕО далекі від розуміння що таке 4.0. Найбільш яскраво це було видно в промові пана Г. Дашутіна, але власне й вся наша панельна по Індустрії 4.0 – на якій лунало багато релевантних пропозицій, – не викликала ніяких особливих питань. Мені важко коментувати «чому так», але мабуть, нам потрібно визнати, що переконання перших осіб ще довго потребуватиме «окремих підходів». Ясно, що потрібно пробувати знову і знову – і це безумовно виклик для нашого руху.
  2. Разом з тим, форум був цілком позитивним та мотивуючим для всіх учасників з точки зору а) галузевого майданчика зустрічі перших осіб й можливості презентувати погляд на актуальні питання розвитку, б) і все-ж, – досягнення консенсусу по багатьом речам. Перш за все, мова про все більш нагальну координацію з урядом в національних програмах розвитку машинобудування та інжинірингу (п.1 вище).

Такі форуми потрібні й тому ще раз – подяка організаторам.

Натомість, якщо вважати головним результатом форуму досягненням певного, зрозумілого для всіх учасників та консолідованого статус-кво, то вихід з нього й пошук драйверів розвитку лежатиме в площині питань 2-4. Спільнота має прискорити пошуки власних, консолідованих позицій та відповідних пропозицій.

Надіюсь побачити та обговорити ці речі вже в Запоріжжі, де 23-24 травня відбудеться наступна велика зустріч машинобудівників на тему “Цифрова економіка”.

 

Юрчак Олександр, координатор руху 4.0

 

Подібні публікації

 

 

 

 

 

 

 

 

Alexandre Yurchak
Нет Комментариев

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт:

Підпишіться на новини руху 4.0