Трансформація ЗВО в умовах Індустрії 4.0: роздуми, навіяні конференцією

Офіційним початком розвитку цивілізації на засадах Четвертої промислової революції (Індустрія 4.0) вважається 2014 рік. Саме тоді Клаус Шваб (засновник і голова Всесвітнього економічного форуму) оголосив про поширення цих засад по всьому світу. Вважається, що з цього часу й розпочалася Епоха 4.0. Тепер поступово засади Індустрії 4.0 в Епоху 4.0 охоплюють виробничі галузі, сферу послуг і навіть побут. Почали використовувати її здобутки в науковій та освітній діяльності й заклади вищої освіти (ЗВО). Тож обговорення основних моментів реалізації Індустрії 4.0 в освітньому процесі нині на часі. Наведені нижче міркування про те, на що при цьому варто звертати особливу увагу, навіяні виступами учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції “Заклади вищої освіти – ринок: співпраця в Епоху 4.0”, яка відбулася 17 грудня 2019 року в КПІ ім. Ігоря Сікорського.

 

Декілька слів про сам захід

 

Проходила конференція в студентському просторі “Belkа” в Науково-технічній бібліотеці університету. Відкрив її проректор з наукової роботи професор Віталій Пасічник. Він представив доповідь “Формування ландшафту Індустрії 4.0 в КПІ ім. Ігоря Сікорського”. З другою доповіддю на тему “Співпраця ЗВО з ринком в русі Індустрії 4.0: здобутки та виклики” виступив співголова Програмного комітету конференції, генеральний директор Асоціації підприємств промислової автоматизації України (АППАУ) Олександр Юрчак. До речі, саме з його ініціативи в КПІ було засновано “Центр Індустрії 4.0”, відкриття якого відбулося 17 квітня 2019 р.

Серед головних проблем, які обговорювали учасники конференції, – особливості налагодження співпраці закладів вищої освіти з ринковими структурами, проєкт aCampus як новий формат співпраці, роль університетів в умовах Індустрії 4.0 тощо. Йшла мова й про програму xPlore Awords компанії Phoenix Contact. Питання ці важливі не лише з теоретичного, але й з суто практичного боку, тож активну участь у роботі конференції брали представники бізнесу і промисловості – очільники й співробітники компаній Інфоком Лтд, Тріада-Зварка, IT-Enterprise, Залізничавтоматика, Інтерпайп, Phoenix Contact, Прогрестех-Україна та інші. Своїм досвідом впровадження нових навчальних курсів відповідного спрямування поділилися також посланці Національного університету харчових технологій, а учасники конференції з Сумського державного університету розповіли про організацію в ньому роботи з підтримки та розвитку інновацій. Про розвиток власних університетських Центрів 4.0 поінформували представники Одеської національної академії харчових технологій та Харківського авіаційного інституту.

У порядку денному було заплановано і дві панельні дискусії: “Шляхи та перспективи співпраці ЗВО з ринком” і “Майбутнє технічних кафедр – перехід в ІТ, занепад чи розвиток?”, перша з яких була важлива для кожного українського університету, а друга – для технічних вишів, у тому числі й для нашого.

Насамкінець учасники розглянули місце національної економіки України в координатах Індустрії 4.0 на міжнародному рівні й обговорили практичні питання синхронізації навчальних програм з вимогами корпорацій на основі Digital Lean (своє бачення такої синхронізації виклали фахівці компанії ДТЕК).

Виступи на конференції навіяли деякі роздуми й міркування. Скажімо, її учасники у своїх доповідях здебільшого зосереджували увагу на загостренні конкуренції між закладами вищої освіти, а також на боротьбі за кожного студента в самих університетах. Безперечно, це є нагальним для виживання в умовах демографічного спаду, до якого додалися ще й складнощі, що їх переживає наша країна через зовнішню агресію, яка призвела до суттєвої економічної кризи й зниження затребуваності вищої технічної освіти. При цьому в дискусіях, які точаться в освітньому середовищі нині, дещо осторонь залишаються питання налагодження співпраці між суб’єктами освітнього ринку, себто навчальними закладами.

Кожен університет у переважній більшості випадків пріоритетом вважає власне виживання. Це призводить до фактичної відсутності або досить слабкої взаємодії ЗВО в реалізації спільних проєктів і виготовленні продуктів.

Але ж не можна забувати, що співпраця наукових колективів є одним із генераторів нових навчальних курсів й баз знань!

Слід також пам’ятати, що ринкове середовище формує вимоги до молодих фахівців, а конкуренція між закладами вищої освіти надає можливість підготувати висококваліфікованого фахівця. При цьому саме змістовне насичення навчальних дисциплін може спонукати абітурієнта обрати той чи інший заклад освіти та визначитися зі спеціальністю. Саме тому, використовуючи інформаційно-комунікаційні технології Індустрії 4.0, слід здійснювати колаборацію між науковими школами, провідними викладачами різних університетів, інститутів і академій з метою напрацювання найсучасніших програм підготовки фахівців. І вже ці програми будуть зацікавлювати майбутніх фахівців і спонукати їх до обрання професії, яка буде запитаною в Епоху 4.0.

Звичайно, визначальну роль у процесі підготовки майбутнього фахівця відіграє педагог. Також велике значення має особистість керівника ЗВО – він формулює стратегію розвитку свого навчального закладу з урахуванням потреб ринку праці. Але слід зважати й на самого студента. Саме він є замовником освітніх послуг для розвитку власної особистості та набуття знань і вмінь, необхідних для професійної діяльності. Отака тріада в навчальному закладі поряд з тріадою національного відродження “наука – освіта – виробництво”, а також із врахуванням моделі “потрійної спіралі” Генрі Іцковіца “наука – освіта – бізнес” зможе повернути економіку України на рейки трансформації на засадах сталого розвитку.

Отже, повторюся, змістовне наповнення інженерних дисциплін забезпечує людина-педагог. Проте неактуальне наповнення призводить до того, що в кінцевому підсумку програє промисловість. А отже, занепадає економіка країни. Що, своєю чергою, призводить до зниження добробуту населення. Очевидно, що змістовне наповнення дисциплін залежить від прогнозованого технологічного розвитку країни та потреби у фахівцях на ринку праці. Воно має характеризуватися гнучкістю змісту й швидкою реакцією на запити ринку праці. Забезпечення цього є однією із засад виживання і прискореного розвитку закладів вищої освіти в умовах Індустрії 4.0. Що ж до міжуніверситетських комунікацій в таких умовах, то вони мають базуватися на відкритості та готовності до співпраці.

Доречним у контексті організації сучасного освітнього процесу є порівняння з підходами до організації промислового виробництва. Тут і там на виході має бути якісний продукт: виш повинен випустити кваліфікованого фахівця, підприємство – якісну продукцію. Отже, у сфері виробництва існують два підходи до його організації: push (від англ. “виштовхувати”, тобто слід спочатку виготовити продукт, а потім шукати споживача для нього) і pull (від англ. “витягувати”, тобто виробництво забезпечує виготовлення, “витягування” продукту під потреби споживача). Епоха “виштовхування” потроху відходить – для сучасного світу з його розмаїттям пропозицій це тупик. Цілком очевидно, що в Індустрії 4.0 споживач “витягує” продукт, персоналізує його. Тому й у сфері освіти варто взяти за правило положення про те, що студент “витягує” ті знання, які йому потрібні, й не отримує тих, які “виштовхуються” навчальним закладом.

Сучасний студент знає, що йому треба, адже нинішній світ є комунікаційно й інформаційно відкритим. Отож він має змогу вибирати те, що, на його погляд, буде найперспективнішим. Звісно, такий різновид попиту на знання може призвести до припинення існування певних структурних підрозділів. Але хіба це трагедія? За сотні років зникла маса дисциплін, зникла значна кількість професій. Проте народилися і народжуються нові професії, які потребують нових знань, умінь, навичок і компетенцій. Ринкові умови Епохи 4.0 й необхідність комерціалізації інновацій та стартапів формуватиме нове й трансформуватиме існуюче середовище визначених вище тріад. Закладам освіти слід бути готовими до цього.

І на завершення. Викладачі й науковці КПІ вже впродовж кількох років розробляють навчальні дисципліни з проблематики Індустрії 4.0 і спільно з Норвезьким університетом природничих і технічних наук в м. Йовік (Norges teknisk-naturvitenskapelige universitet / Norwegian University of Science and Technology) проводять міжнародні літні школи з цієї тематики. Вже побачив світ перший в Україні підручник “Управління проектами та стартапами в Індустрії 4.0”, а два факультети мають дисципліни, у назвах яких фігурує термін “Індустрія 4.0”. До цього варто додати й наше університетське інноваційне середовище “Sikorsky Challenge”, яке стало підґрунтям для створення започаткованої КПІ Національної мережі інноваційних кластерів “Sikorsky Challenge”. Співпраця з бізнесом знайшла втілення і в програмах дуальної освіти, які КПІ ім. Ігоря Сікорського успішно реалізує у співпраці з компанією “Прогрестех-Україна” та деякими іншими підприємствами. Втім, у нас впроваджується багато чого нового й перспективного…

Ми вступаємо в нове десятиріччя, у якому Індустрія 4.0 стане буденним явищем. КПІ ім. Ігоря Сікорського як заклад вищої освіти, й уся Україна як країна з доволі високим інтелектуальним потенціалом у цю епоху мають шанс стати важливими суб’єктами ринку високих технологій.

Саме тому теза Стіва Джобса (Apple Inc) “Єдиний спосіб робити великі справи – любити те, що Ви робите” є сьогодні надзвичайно актуальною.

 

Сергій Войтко, професор, завідувач кафедри міжнародної економіки ФММ

Першоджерело матеріалу за посиланням https://kpi.ua/2020-kp2-2

Михайло Федак
Нет Комментариев

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт: