Якість хорошого фільму я, зазвичай, оцінюю наступного ранку. Якщо мимоволі виникають спогади та думки, щось нове приходить в голову – інколи навіть несподівано, – значить це була якісна річ. Точно така ж послідовність мала місце після перегляду ролику «Микита та DevOps», який кафедра ІАСУ НУХТ випустила до чергового зібрання ТДА (Технічних Днів Автоматизації). Власне, напрямок відео-контенту – легкого, гумористичного, але все-ж просвітницького, – виник на кафедрі ІАСУ давно і це не перший їх ролик. Але вперше вони вийшли (імхо) на рівень художніх образів, що ототожнюють дійсно глибокі проблеми і далеко не тільки технічного характеру.
Отже про ролик і чому його варто подивитись не раз? Перший перегляд викличе в вас просто сміх – що головний персонаж – «Микита», що «переклад» його мови чудово передають розриви між ІТ та ОТ (АСУТП). Й особливо, розриви між тим ІТ який вже дуже передовий (DevOps) і тими АСУТП, які ще з минулого століття (Р25, релейна автоматика і т.п.). Окремі фрази про «власників-жлобів», чи про те, «як і чому музейні експонати можуть бути на виробничому майданчику» – не особливо чіпляють вас на фоні гомеричного реготу Микити, який зрештою передається і глядачеві.
Те, що приходить потім, це осмислення цих розривів та їх причинно-наслідкових зв’язків. Колоритний Микита, – поведінку якого сміливо можна ототожнювати з переважною більшістю кіпівців (електриків, механіків, автоматчиків і т.д.) в металургії, енергетиці, нафтогазі і ще в багатьох інших галузях України, – відверто глузує і зі свого керівництва, і з розумних ІТ-шників. Технічний стьоб, можливо буде зрозумілий не всій аудиторії, але сенс цього стьобу в тому, що «ракетний двигун неможливо поставити на підводу». Порве або буде в кращому випадку «Москвич». За десятиліття спілкування й, очевидно, не одного запиту «наверх» про необхідність модеранізації виробничих активів, засобів автоматизації, інфраструктури й нехтування цього всього «власниками-жлобами» Микита зрештою став таким як показано в ролику. Недовірливим, скептичним та глузливим до всяких нововведень, але також самодостатнім і все-ж операційним на своєму рівні. Можна тільки здогадуватись, яка в Микити зарплата – особливо в порівнянні з топами підприємств.
Випадково, вихід цього ролику співпав в часі з заявою Ради 4.0 про безперспективність цифровізації в «Укрзалізниці». В тій заяві мова йде, що говорити про біг дата в умовах зношеності виробничих активів на 90% – це нонсенс. Що абсурдно переносити питання внутрішньої клановості, корупції та поганої керованості на стартапи. Як не менш абсурдно шукати «інновації» там, де роками напрошуються елементарні, класичні заходи та рішення – і які давним давно пропонують українські розробники та інтегратори. Як ті ж системи обліку, датчики та системи польового рівня в які інвестицій немає роками.
Але можливо, співпадіння цих 2-х подій в часі не є випадком. Надто вже перегріта в Україні тема стартапів, інновацій, біга дата і всього такого – і надто не відповідає вона культурі 2.0 більшості підприємств. Це просто висить в повітрі. І з цим потрібно щось робити. Інакше – «девопсець». І повний. Бо коли бригада кіпівців знімається з мет. комбінату і їде на Польщу – це, можна сказати, приватна справа власників та топів цього комбінату. Ну – якщо повністю абстрагуватись від факту бюджету міста чи регіону, на який рано чи пізно аукнеться проблема падіння виробництва, як, наприклад, це вже масово відбулось в машинобудуванні. Але коли знімаються цілими депо залізничники,
коли «активи» – це ті самі поїзди та колії, які нас перевозять, чи електростанції які генерують енергію, – ми розуміємо, що мова, зрештою про нашу безпеку та задоволення елементарних потреб.
Зрештою і якщо вже про гроші, – то мова також про мільйонні збитки які несуть сьогодні сотні клієнтів «Укрзалізниці» в вантажних перевезеннях.
І що з цим робити? Перш за все – не мовчати. Кожен робить сьогодні свій вибір. І 2 приклади, що я сьогодні навів, досить красномовні. По-друге, швидше об’єднуватись та виробляти галузеві пріоритети цифрової трансформації. Адже критикувати – це неважко. А запропонувати зрілі та кваліфіковані підходи яким чином трансформувати підприємства до сучасного рівня, – в умовах тотальних обмежень та вже існуючого відставання від інших країн, – зовсім не очевидна річ.
Більш грунтовно кадрові проблеми, які і розриви в культурі підприємств по відношенню до нових технологій ми будемо обговорювати на конференціях АППАУ в листопаді та грудні, – слідкуйте за нашими анонсами.
Але хто не бачив ще – давайте спочатку посміємось над реаліями. Сміх теж об’єднує. Дякуємо кафедрі ІАСУ НУХТ за чудовий ролик.
Юрчак Олександр
