Юрчак Олександр, директор АППАУ

Тема ‘де і в чому Індустрія 5.0 перетинається та інтегрується з MilTech’ – одна з головних в дискусіях 11-12 березня на конференції Індустрії 5.0. На мою думку, на сьогодні ще дуже мала частина промисловців розуміє взаємозв’язок між 2-ма секторами, а головне – як використати на свою користь тренди, що задає MilTech. Але й в свою чергу, MilTech далеко не завжди усвідомлює та користується кращими практиками, які вже створені в нашій Індустрії 4.0, що поступово мігрує до 5.0.  Отже, моя рефлексія на цю тему у вигляді “10 ідей” – й радше для постановки важливих питань до дискусій на конференції 11-12 березня.

1. Спільна основа та виклики

MilTech базується на ОПК та секторах Dual-Use (подвійного призначення), які на 90% ідентичні високотехнологічному промисловому виробництву (машинобудування, авіація, космос, транспорт, робототехніка, оптика, лазерна техніка, засоби зв’язку тощо). Логічно, що MilTech має використовувати концепції та практики Індустрії 4.0, адаптуючи їх під свої специфічні вимоги.

Виклики: Попри очевидну спільність, це розуміння поки що недостатньо поширене. ОПК традиційно управляється державними структурами, тоді як Індустрія 4.0 в Україні розвивається здебільшого приватним сектором й була зосереджена на інших секторах, як агро-харчова промисловість та металургія. За три роки війни сотні стартапів та МСП, що увійшли в MilTech, принесли передові практики з комерційного сектору, в тому числі, чимало напрацювань з сучасних виробничих технологій. Однак ці інтеграційні процеси залишаються фрагментарними, ad-hoc, і поки що не інтегровані в  державні стратегії.

 

2. Безпека як інтегральна частина Індустрії 5.0

Якщо теза про спільну основу MilTech та Індустрії 4.0-5.0 (як тих самих галузевих та технологічних секторів) приймається, її необхідно закріпити у стратегічних документах. Й що було зроблено в нашому Маніфесті переходу до Індустрії 5.0 (липень 2023, п.2). Це одразу змінює позиціонування української І5.0 у порівнянні з європейською, де досі основна увага зосереджена на цифровому та зеленому переході, а стійкість розглядається переважно у контексті економічних криз, а не військових. Резолюція конференції 2023 року закликає прискорити впровадження політик, що зміцнюють спільну інноваційну екосистему 5.0, зокрема у промисловій, інноваційній та цифровій сферах, й з тісною інтеграцією ОПК.

Виклики: За останні три роки Україна досягла значного прогресу у зміцненні інноваційної екосистеми ОПК: створено державний акселератор Brave1, запущено програми підтримки від Seed of Bravery та Українського фонду стартапів, відбувається інтеграція в Horizon Europe. Водночас залишається проблема фрагментації  та координації цих ініціатив та обмеженого залучення промисловців. Тому нині ми говоримо не про відсутність інструментів (як 5-10 років тому), а про ефективність їх використання та розширення доступу до них. Ця ж проблема актуальна і для MilTech, хоча темпи його розвитку значно вищі.

3. Стійкість індустріальних екосистем як імператив

Європейська парадигма І5.0 сформувалася як відповідь на COVID-19, зосередившись на викликах, пов’язаних із розривами глобальних ланцюгів постачання. Це втілилося в політиках та програмах, спрямованих на зміцнення локальних (регіональних) екосистем, зменшення залежності від критично важливих компонентів і переосмислення вразливих ланок. Водночас досі відсутні комплексні політики щодо підвищення стійкості загальноєвропейського ОПК у співпраці з Україною.

Виклики: Українська стійкість залишається радше стихійним явищем, що ґрунтується не стільки на політиках, як на патріотизмі, підтримці ЗСУ, мобілізації суспільства та бізнесу, покращеній взаємодії з державою й, звісно, величезній підтримці євроатлантичного блоку.  Останні події демонструють, наскільки критичним є питання стійкості європейського ОПК. Одне рішення США про відміну допомоги Україні вже ставить під загрозу існуючу систему підтримки. Який запас стійкості маємо насправді – покаже найближче майбутнє. На своєму рівні, Український кластерний альянс (УКА) намагається концептуалізувати «стійкість індустріальних екосистем» через чіткіше визначення ролі кластерів як оркестраторів, проте ця тема потребує стратегічного, системного підходу, а також нових політик і програм.

 

4. Масова децентралізація, модульність та автономність

Ці принципи є ключовими як для стійкості військових підрозділів, так і для промислових екосистем, енергетичних, транспортних, міських інфраструктур, але й також великих компаній. Дослідження McKinsey та інших експертів після COVID-19, а також досвід ізраїльської армії підтверджують, що децентралізація, модульність і автономність є фундаментальними для будь-якої стійкої системи. Вони вже тривалий час обговорюються у контексті Індустрії 4.0–5.0 та технічних рішень.

Виклики: Реальне впровадження цих принципів стикається з потужним опором бюрократичних структур, зокрема й навіть у великих компаніях, а також із нестачею культури, знань і навичок. Саме тому теми лідерства, координації та взаємодії, й особливо, на низовому рівні, є критичними для успішної реалізації цих, здавалося б, очевидних концепцій. Сектор MilTech, а особливо окремі підрозділи Сил Оборони, демонструють ефективні моделі злагодженої взаємодії та лідерства на рівні польових командирів. УКА, у свою чергу, шукає та підтримує подібні ініціативи в бізнес-спільнотах і кластерах. Наші останні консультації з європейськими консультантами про Agile & Leadership Project management – саме про це. Проте дискусія щодо технічних рішень для децентралізації та автономності лише на початковому етапі, і це напрям, що потребує подальшої розробки.

 

5. Кращі технології та підходи 4.0–5.0 для MilTech

Українська Індустрія 4.0 має вже дев’ятирічну історію, відліком якої можна вважати 2016 рік, коли була створена Хартія 4.0 як точка об’єднання хайтек-спільнот. За цей час напрацьовано стратегічні підходи, йде гармонізація технічних стандартів, вироблені кращі практики автоматизації та цифровізації виробництва. Перелік реалізованих проєктів в АППАУ доступний за посиланням.

Виклики: Окремі рішення, зокрема в управлінні життєвим циклом продукту (критично важливе для виробництва дронів та НРК) і захисті критичної інфраструктури, вже добре адаптовані для Defense-сектору. Проте для прискореного впровадження цих практик необхідний новий рівень діалогу з державою. Більшість урядовців у сфері оборони досі сприймають Індустрію 4.0–5.0 як щось абстрактне або далеке від їхніх потреб. Подібне ставлення характерне і для багатьох керівників підприємств оборонного комплексу. Подолання цього розриву – ключове завдання для ефективної інтеграції передових технологій у MilTech.

 

6. Лідерська роль технологій у MilTech

Поки більшість промисловців усе ще обережно ставляться до нових технологій (AI, робототехніка, блокчейн, кібербезпека), український MilTech демонструє проривне використання передових рішень. Причини очевидні: по-перше, ми не маємо переваги в традиційній зброї та людських ресурсах, по-друге, ворог уже активно застосовує новітні технології. Фактично, наша війна – це технологічне протистояння.

Виклики: чи впливає цей технологічний прорив у MilTech на традиційні сектори, зокрема на впровадження AI та роботизації у виробництві ОПК? Наразі відповідь радше «ні», і це питання потребує детального аналізу. Проте, незалежно від причин відставання, розробники, інтегратори та кінцеві користувачі у промисловості мають усвідомити: майбутнє належить AI та новітнім технологіям. Прийшов час змінити ставлення до інновацій і значно збільшити інвестиції в їхнє впровадження.

 

7. Лідерство вітчизняних розробників та інтеграторів

Ще у 2019–2020 роках в АППАУ ми детально аналізували баланс ролей та впливу стейкхолдерів в інноваційній екосистемі промислової автоматизації. Висновок був очевидним: ключовою рушійною силою в інноваціях є місцеві інтегратори та розробники. Як колишньому менеджеру великої міжнародної корпорації, мені було непросто це визнати, але факт залишається фактом: філії міжнародних компаній в Україні виконують роль «точок продажу» без впливу на місцеві політики чи стратегії. Принаймі, ніякого інтересу до цієї сфери за останні 10 років ми не виявили. Для глобальних корпорацій Україна завжди залишалася периферійним ринком Східної Європи.

Виклики: Бум розробок у MilTech, який найкраще ілюструє Brave1, є безпрецедентним для українських промислових хайтек-секторів. Подібного прориву ми не бачили за всі роки незалежності. Попри успіхи вітчизняної ІТ-індустрії, її внесок у продуктове R&D залишається обмеженим, а традиційні промислові сектори втрачали конкурентоспроможність десятиліттями. Сьогодні ж, вітчизняні розробники MilTech повертають Україні імідж одного з провідних центрів R&D у світі, подібно до радянських часів. Ця трансформація потребує подальшого аналізу, адже до 2022 року експерти вважали, що Україна остаточно втратила потенціал R&D у більшості промислових хайтек секторів, в тому числі в ОПК. Отже, головне питання: як цей прорив став можливим і які ключові чинники відіграли роль? Відповідь на нього ще належить знайти, але один висновок очевидний вже зараз – українські промислові розробники також можуть наростити свій потенціал. Пора підняти голову й діяти.

 

8. Тези щодо Урядування 5.0

У європейській концепції Індустрії 5.0 принципи урядування 5.0 прописані чітко (див. стор. 15 перекладеного документа). Єврокомісія формує пакет нових вимог до державного та корпоративного управління, підкреслюючи: «Індустрія 5.0 вимагає урядування 5.0». Ці вимоги передбачають більшу відповідальність за глобальні виклики, швидшу реакцію, ефективнішу координацію та взаємодію, а також покращення регуляторних інструментів – усе це формує нове бачення індустріального лідерства.

Виклики: З цими тезами важко не погодитися – вони справді фундаментальні. Проте ключове питання – їхня реалізація. Яскравий приклад – розформування польської державної агенції Індустрії 4.0, яка з 2019 року значно просунула розвиток сектора й була прикладом для України. Це рішення демонструє популізм і нерозуміння важливості таких інституцій у системі урядування 5.0. Хто тепер керує польською Індустрією 4.0? Питання риторичне. В Україні, попри заклики створити подібну агенцію ще з 2018 року, це питання досі не вирішене. Без спеціалізованих фахівців на державному рівні координація, політики та інструменти залишатимуться розрізненими. Впровадження урядування 5.0 потребує не лише намірів, а й конкретних дій.

9. Високий попит на готові продукти та прискорення їхнього виходу

Одна з ключових тем конференції 11–12 березня – рівень взаємодії між бізнесом і наукою, зокрема необхідність готових продуктів та прискорення виходу з TRL5–7 на вищі ступені. Державна політика в сфері Dual-Use & MilTech є досить збалансованою: різні програми покривають увесь спектр TRL. Інше питання – обсяги фінансування, але підтримка є, і останні демонстрації на MilTech-конференціях підтверджують ефективність цих інструментів. Brave1 – один із найвдаліших прикладів державного впливу на зростання інновацій. Але загалом, MilTech потребує й споживає багато готових продуктів, адже фронт – не зовсім те місце, до можна дозволити собі експерименти.

Виклики: чи впливає приклад Brave1 на інші сектори, особливо промислові? Відповідь – радше ні. Від 2018–2020 років, коли корпоративні акселераційні програми запускали ДТЕК, Метінвест і МХП, ми не бачили подібних ініціатив. І навіть тоді вони були орієнтовані на великі холдинги, а не на МСП. Нині ситуація ще гірша: наша аналітика 2024 року щодо легкої промисловості виявила майже повну відсутність інноваційних елементів в екосистемі. Подібна ситуація, ймовірно, зберігається в багатьох критичних секторах – агро-харчовому, енергетиці, машинобудуванні, транспорті. Як результат, вихід інноваційних продуктів вітчизняного виробництва в цих сегментах ринку є низьким. І якщо ми хочемо змін, українські програми на зразок Brave1 мають з’явитися в кожному стратегічно важливому секторі. Тільки так можна забезпечити системний розвиток критичних галузей.

 

10. Єдині точки синергії

Щодо точок синергії між секторами Dual-Use / MilTech та Індустрією 5.0 –  їх справді багато, ось неповний перелік, що фігурує в рамках у виступах наших спікерів та дискусій 11-12 березня

•       Спільні технологічні платформи: інтеграція технологій MilTech (робототехніка, автономні системи, AI) у промислові розробки 5.0.
•       Кібербезпека та стійкість: запровадження стандартів OT-кібербезпеки, розроблених для критичної інфраструктури, у промислові процеси.
•       Цифрова інженерія та моделювання: розширення End2End Engineering для MilTech, впровадження цифрових двійників у виробництві.
•       Federated Data Spaces: обмін даними між оборонними й цивільними підприємствами через захищені платформи.
•       Робототехніка та автономні системи: краща інтеграція виробників безпілотників, наземних роботизованих платформ та промислової автоматизації.
•       Циркулярна економіка у ОПК: створення програм з утилізації та повторного використання матеріалів у виробництві військової техніки.
•       Швидке прототипування та виробництво: впровадження концепції гнучкого виробництва для MilTech із використанням передових методів управління життєвим циклом продукту та технологій адитивного виробництва.
•       Освітні програми та reskilling: формування спеціалізованих програм для підготовки кадрів у двох секторах одночасно, використовуючи мережі кластерів та EDIHs.
•       Глобальна інтеграція: підключення українських компаній до європейських програм оборонних та промислових інновацій.
•       Спільні R&D-центри: створення міжгалузевих центрів досліджень і розробок для реалізації передових технологій в обох сферах.

Почуємось вже зовсім скоро. Хто бажає долучитись – за посиланням детальна реєстрація та програма.