fbpx

Економіка знань – на порозі справжніх змін

Економіка знань – досить абстрактна, стара, але все ще популярна тема в різноманітних наукових, освітніх, економічних й технічних колах. Вікіпедія каже, що це економіка, що створена на засадах знань (англ. Knowledge economy) – економіка, в котрій більшу частину валового внутрішнього продукту (ВВП) забезпечено діяльністю з виробництва, обробки, зберігання і розповсюдження інформації і знань. Популярність цієї теми зростає по мірі того, як ми вступаємо в епоху 4-ої промислової революції, де знання, інформація та дані набирають ще більшої ваги у створенні цінності та конкурентних переваг.

Все це досить очевидно й загально відомо, й навіть банально. Якби не чимало «але» в конкретній сфері діяльності – наприклад, тій же промисловій автоматизації та ІТ. Ось кілька ознак – прикладів того, що управління знаннями далеко не очевидна річ на практиці

  • Теоретично, – й маючи більше сотні технічних університетів в цій сфері, ми мали б мати потік просвітного контенту – зручного, та такого, що споживається користувачами ринку. Але ж, насправді, ситуація кардинально інша – Університети майже нічого не видають в тому вигляді та форматі, якого потребує ринок.
  • Теоретично, Університети мали б самі об’єднуватись та створювати спільні комітети – групи та канали комунікацій, спільні бази знань в тих чи інших сферах. Адже економіка знань навряд чи сумісна з «хуторянськими» підходами приховування знань, незадовільних комунікацій та вузько-егоїстичними інтересами привласнення. Але фактично, ми знаємо що Робочий Комітет “Підготовка та Перепідготовка Кадрів” так і не запрацював, й АППАУ приходиться прикладати надзусилля, щоб створювати ті чи інші об’єднавчі формати серед ЗВО.
  • Теоретично, кінцеві замовники мали б генерувати дуже чіткий та ясний попит на ті самі концентровані згустки знань – як стандарти, навчальні курси, білі книги, посібники та керівництва, тощо. Але практично, за багато років спілкування ми бачили тільки 1 чи 2 випадки таких підприємств, які заявляли про ці потреби (зокрема, АМКР в 2015-16 рр).
  • Теоретично, постачальники – як найбільші інтересанти в таких же видах знань (вже в ролі промоційних та маркетингових засобів), мали б також прикладатись до їх виробництва. Але по-факту, ми постійно звертаємо увагу на те, що «король голий» – навіть в західних філіях вендорів, де по мінімуму мова йде про переклади – цього немає.
  • Теоретично, всі гравці однієї екосистеми мали б мати профіль, навички та культуру яка постійно створює нові експертні знання, які достатні для виходу на новий рівень спільного прогресу – скажімо, в області надпопулярного у світі ІІоТ (нижче фрейм проекту «10-топ застосувань ІІоТ в Україні» з минулого року)

Але по факту, ми знаємо, що цей проект розвитку був провальним в 2018 – активність всіх гравців була дуже низькою й ринок так і не побачив перелік цих «10-топ». Простіше кажучи, «тут немає винних» –

спільнота просто виявилась не готовою до такої постановки завдань. Іншими словами, – наш рівень зрілості ще не достатній для таких викликів.

Принаймі, щоб виконувати їх добровільно й без додаткових і дуже серйозних стимулів.

  • Зрештою, й що найбільш очевидно – теоретично, в кожній критичній дисципліні тієї ж Індустрії 4.0 чи 3.0, в кожній прикладній сфері знань, ми мали б знати конкретних 3-5 осіб які є незаперечними авторитетами – експертами. Справжніми носіями та генераторами знань, які встановлюють планку та рівень їх застосувань для всього ринку. Але насправді – й в більшості дисциплін, ринку невідомі ці імена. Наші експерти на 95% – непомітні, непублічні й зовсім не горять бажанням встановлювати якісь «планки». Тільки 1 з 20 таких експертів може щось генерувати публічно. Досить зайти в мережі, й ми побачимо масу лайків під перекладами з англійської або ж під репостами праць наших колег з сусідньої країни на сході. Звісно, в нас є свої образи Pupena-san, але ж проблема в тому, що ці образи так і залишаються поодинокими й за останні 5 років, відколи ми самі в АППАУ поставили цю освітню планку майже нічого не змінилось.

 

На порозі справжніх змін

Між тим, для мене очевидно, що ми йдемо хоча й повільно, але поступово й правильним шляхом. Шляхом безперервних тестувань, пропозицій, виявлення та фільтрації кращих практик, ми все-ж нащупуємо ті правильні точки зростання, які стають рушіями розвитку. Тобто, мова про осередки, продукти та напрями тієї самої Економіки знань.

Сьогодні великі надії ми покладаємо на проект aCampus. Мова про глибокі зміни в поведінці Університетів, про формування нової культури співпраці. Ви скажете, – «так є ж вже Центри 4.0?!». Так, – є. Але будемо відвертими – концепція Центрів 4.0 заклала правильну стратегічну основу на майбутнє, але є явно недостатньою для змін всередині Університетів. Адже одна з головних їх ролей – як продукування освітнього та просвітнього контенту для ринку – так і не виконується.

Проект aCampus радикально змінює цю ситуацію. Продукування 15 одиниць просвітнього контенту (3 одиниці на кожен стандарт, окремо можна рахувати ще 4 аналітичні звіти по опитуванням) – є зобовязаннями команди проекту. Ці 15 одиниць згенерують не менше 50 одиниць більш легкого («нарізаного» на маленькі кусочки) експертного контенту – статей, блогів, інфографіки, постів для соц мереж тощо. Вони мають згенерувати зустрічний потік коментарів, відгуків, критики тощо  – всього того, що називається залученням ринку.

Але в більш широкому розумінні

цей проект є початком створення нашого власного формату та розуміння економіки знань, її відмінних характеристик, інструментів та механізмів, в тому числі системи управління знаннями.

Ось тільки 7 характеристик, які ми сьогодні нащупуємо та починаємо профілювати в цьому проекті

  1. Єдина та спільна база знань

Сайт ТК 185 – є прикладом такої бази. Ми вперше акумулюємо та синтезуємо всю релевантну інформацію навколо 5 стандартів. Разом, –  всім ТК 185 та всіма ресурсами АППАУ й наших партнерів. Звісно, з роками їх кількість буде зростати, як і кількість дотичного контенту. Все це – вперше доступно для широких кіл стейкхолдерів українського ринку.

  1. Стандарти – як мова кращих практик і мова, що обєднує.

В основу цієї бази покладені стандарти ISO/IEC. В ТК 185 ми неодноразово наголошували, що ми розглядаємо стандарти саме в смислі кращих практик. Тобто, мова не про формальні, відомчі, бюрократичні процедури, які зазвичай стають нудною формальністю для окремих керівників. Ми розглядаємо стандарти – як концентрацію кращих практик в світовому масштабі. Який би зі стандартів ви не взяли, варто знати, що вони створювались тими самими практиками провідних, світових брендів, які в стандартах акумулюють та об’єднують свій величезний досвід кращих практик. Й саме тому, стандарти – «це мова, що об’єднує». На відміну від пропрієтарних підходів окремих виробників, які весь час намагаються доказувати свою унікальність (і мають на це право), стандарти орієнтовані на

базове право споживача знати уніфіковані кращі практики, які значно полегшують його життя.

  1. Потік просвітнього, експертного контенту, що розрахований на сучасного українського споживача.

Про це вже сказано вище. Зауважу лиш 2 речі. «Сучасного споживача» – фраза має на увазі, що наукові праці, якими пишаються науковці, нікому крім їх самих непотрібні. Нікому з ринку – тобто, тих самих підприємств, хто оплачує діяльність тих самих науковців, – це нецікаво й не потрібно. Й не тому, що це дійсно “не потрібно”, – проблема саме в переводі цих напрацювань в практичну, прикладну фазу й у форматі, який доступний для сучасного споживача. Надмірно зайнятого й надмірно перевантаженого інфо-шумом, щоб читати наукові праці. Й, на жаль, надмірно розбещеного медійним “попкорном”, щоб читати взагалі серйозні речі – це вже про нові покоління. Вони споживають легкий, цікавий та візуальний контент. Звісно, це не про всіх, але ж… Все це – незаперечні факти багатьох досліджень, які чомусь вперто й досі ігноруються освітянською та науковою спільнотами.

Друга заувага стосується того факту, що ця генерація подібного контенту є навичкою, якої сьогодні бракує 90% викладачам наших університетів. Проект aCampus дозволить її сформувати в вузькому колі, – але відразу з можливостями масштабування.

 

  1. Ефективні комунікації

Мало мати базу знань, мало мати контент – потрібно все це ефективно комунікувати. Комунікації – ще одна «ахілесова п’ята» наших науковців та освітян. Цю їхню ваду важко зрозуміти і прийняти в епоху діджитал комунікацій та стрімких змін споживача. Змінився не тільки профіль споживача – і тим більше молодого покоління. В цьому профілі варто розрізняти динаміку змін (нові тенденції, новий попит), а також канали комунікацій, які вибирає споживач. Сьогодні не є секретом, що більшість цих каналів пов’язані з соц. мережами та іншими діджитал каналами.  Проект aCampus супроводжує професійна команда агенства B2B Ray – й ми добре знаємо специфіку та особливості цих комунікацій й, особливо, для складних хайтек ринків.

 

  1. Фокус на використанні та постійному вдосконаленні – а не на теоретичних знаннях.

Бізнес та юз-кейси, білі книги та гайди, успішні історії та кейс-стаді, якісні аналітичні звіти – ось найцінніший експертний контент, що потрібен ринку. Тобто, нашим українським підприємствам. Всі ці речі є сугубо практичними, вони базуються на наших, українських реаліях конкретних підприємств, в конкретних ситуаціях та середовищі. Саме тому вони й представляють найбільшу цінність. Але щоб їх виробляти, потрібна ефективна співпраця між тими, хто мав би знаходити час, й вдосконалювати навички в розробці таких кейсів (Університети, Вендори та Розробники) з тими, хто визначає пріоритети та потреби (кінцеві Замовники).

Частина ресурсів aCampus буде направлена на систематизацію та стимулювання такої співпраці,  й глибоке проникнення в проблематику наших замовників.

 

  1. Agile Project Management

Надзвичайно повільні темпи розвитку – в будь-яких сферах в Україні, в тому числі й нашій спільноті, обумовлені не тільки відсутністю фінансування. Фінансування, й особливо, міжнародне – якраз є. Воно не обійшло й нашу спільноту раніше, – в 2013-17рр. вже був проект, на який ЄС витратив 800 тис євро. І який на 100% належав спільноті ЗВО. Хіба ми бачимо якісь значимі результати сьогодні? Хіба цей проект дав щось до того, про що в цій публікації – хоча б якісь сталі ознаки управління знаннями експертної спільноти? На мою думку, – ні. І причина якраз в відсутності належної культури знань в українській системі ЗВО. Як не дивно, й можливо, не сумно це звучить. Одна з ознак цієї культутри – поведінка та підходи Agile. Це передбачає гнучку адпатацію під ринкову ситуацію в залежності від динаміки змін, – й завжди з фокусом на споживачеві. Ми не побачили всього цього в згаданому проекті. Висновок про причини, що прозвучав від зарубіжних експертів, був як вирок  – «це – Система, яку не подолати з ходу. Ми надто пізно це зрозуміли».

З пост-радянськими атавізмами, та з українською хуторянською ментальністю ми в АППАУ боремось вже довгі роки – й, особливо, в системі ЗВО. Проект aCampus від початку базується на методах SCRUM в проектному управлінні. Але, що важливіше, ми від початку націлюємо всі продукти проекту на використання ринком.

  1. Диверсифікація та пріоритети експертних ролей

Гарне питання прозвучало на останньому засіданні ТК 185 22 серпня – «А кого ви вважаєте експертами? Які до них вимоги?». Моя відповідь була, що вимоги в нас тільки формуються, а в окремих під-комітетах беремо будь-кого, хто хоче працювати, оскільки бажаючих взагалі немає. Підтекст цього питання був в тому, що, зазвичай,  тут мали б бути свої стандарти – автор питання привів такі, як спеціальна освіта, практичний досвід роботи та наукові праці. Колеги з ХАІ серйозно сприйняли це закид й відразу ж парирували репліку відповідністю власних регалій – яких більш, ніж достатньо для відповідності вказаним вимогам. Наприклад, Євген Бабешко, який сьогодні веде під-комітет МЕК 61508 (функційна безпека) має 3 роки роботи інженером в Норвегії в нафтогазовій галузі, працював в проекті по впровадженню регламентів функційної безпеки з українським підприємством «Радій» (атомна енергетика), має ступінь к.т.н., є автором чисельних наукових публікацій. Приблизна такі ж здобутки є в кожного з керівників комітетів ТК 185.

Але, насправді, я про інше. На мою думку, економіка знань та епоха 4.0 вимагають значної диверсифікації ролей й покращення колективної співпраці в рази. Нашій експертній спільноті – і у всіх проектах розвитку, – вже потрібен цілий ряд профільних ролей

  • Технічні експерти, які здатні бути публічними й генерувати потік експертних знань
  • Діджитал комунікатори та піарники – як промоутери цих знань
  • Координатори та лобісти на рівні policy-makers
  • Аналітики та проектні менеджери
  • Управлінці в сфері інновацій та управління знаннями.

Всі ці ролі в тій чи іншій мірі ми вже знаходимо, наділяємо та профілюємо в проекті aCampus.

********

 

Отже, все це – не більше, ніж рефлексія після 1-го місяця проекту aCampus. Тема економіки знань та управління знаннями є дуже цікавою для реалізації того величезного потенціалу який ми маємо в АППАУ й ширше – в українському русі Індустрії 4.0.

Що думає про це наша спільнота експертів, й зокрема ЗВО? Чи відчуваєте ви потребу в розвитку теми «економіка знань»  для свого бізнесу чи сфери діяльності? Які особливості (риси), механізми та інструменти цієї економіки потрібно розвивати для українського експертного середовища промислових хайтек? Яка роль Університетів в цих процесах?

Будемо раді почути ваші відгуки. Й звісно, запрошуємо бажаючих, а також партнерів до участі в проекті aCampus – завдань та точок дотику, в тому числі й по економіці знань, тут чимало. Зокрема, очевидним наразі є формування по завершенні проекту відповідного policy paper по управлінню знаннями, як ми це робили вже раніше по інноваційним екосистемам, кластерам та дорожнім картам цифровізації.

 

Ген. директор АППАУ Юрчак Олександр

 

 

 

 

Олександр Юрчак
Нет Комментариев

Коментувати

Коментар
ім’я
Email
Web-cайт: